У новорічну ніч 2019-го Зеленський грав роль Порошенка.
В телешоу «Вечірній квартал» він пародіював запис новорічного привітання глави держави до народу. А оскільки все це відбувалося фактично вже на старті президентської кампанії, комік нещадно «полірував» зі сцени свого головного конкурента. Граючи словами, Зеленський назвав Томос термосом. Що очікувано викликало хвилю хейту на його адресу від прихильників Порошенка, який в той час боровся за отримання Православною церквою України автокефалії від Вселенського патріарха.
19 квітня 2019-го, на фініші президентської кампанії Зеленський публічно вибачився за «термос». При цьому він зауважив: винесене Порошенком на біг-борди гасло «Мова, армія, віра» є гаслом і заслугою всього українського народу, а не лише його конкурента. Політтехнологи останнього відверто намагалися зіграти на противазі: патріотичний Порошенко проти промосковського Зеленського.
Утім, як би там було, певен, аби хтось навесні 2019-го сказав, що через чотири чи п’ять років гасло «Мова, армія, віра» підхопить президент Зеленський, в це не повірив би ані він сам, ані Порошенко.
Володимир справді був далекий і від мови, і від армії, і від віри. Зеленський зразка 2019-го — типовий представник українського шоу-бізнесу, який був вихований російською поп-культурою. У 90-их Зеленський деякий час жив у Москві і починав свою кар’єру з російського телебачення. До 2014-го фільми і шоу-програми «Студії Квартал 95» радо приймалися росіянами. Із більшістю московських «зірок», які потім публічно підтримали Путіна у війні з Україною, Володимир був на «ти».
Вже після перемоги на президентських виборах Зеленський неодноразово говорив про необхідність удосконалення закону про державну мову, а його команда — про потребу збереження квот для телепрограм російською мовою. У листопаді 2021 року проросійські представники політичної сили Зеленського хочуть прибрати із законодавства норми про попередження та штрафи щодо тих компаній та працівників, які відмовляються надавати послуги українською мовою. Утім, їм цього так і не вдалося зробити.
Все це було до великої війни Росії проти України, яка змінила і Володимира, і, сподіваюсь, тих, хто нині знаходиться біля нього. Війна за Україну та все українське перетворилися для них у війну за власне виживання.
Сім років, які минули з моменту обрання Зеленського президентом, довели правильність гасла, із яким на вибори 2019-го йшов Порошенко.
Мова, армія і віра це — три обручі, які нині утримують і захищають українську незалежність. Відсутність одного з них може поставити під питання існування держави.
Сам Зеленський і його команда, починаючи з 2019-го помітно підтягнули свою розмовну українську і більше не кидаються на захист російської мови. Погодьтеся, в умовах війни це виглядало б, м’яко кажучи, дивним. Навіть українофоб Максим Бужанський вже намагається говорити українською, щоправда, зберігаючи свою проросійську сутність.
Українська армія нині перетворилася у найкращого і ефективного дипломата на перемовинах з Росією. А Зеленський вже не шукає в очах Путіна миру.
Церква ж під час великої війни стала важливим елементом українського суспільства. І, схоже, вже ні в кого немає сумнівів, чи бути єдиній помісній православній церкві в Україні.
7 січня 2023-го вперше в Успенському соборі Києво-Печерської лаври — одній із найбільших церковних святинь України святкову літургію служив предстоятель помісної Православної Церкви України Епіфаній. До того кілька століть в цьому храмі панували виключно представники російської церкви — Української православної церкви Московського патріархату.
Я добре пам’ятаю, як у жовтні 90-го до Києва приїздив патріарх Російської православної церкви Алєксій. Тоді тисячі студентів, серед яких був і я, 20-річний, вигукував у центрі Києва: «Геть московського попа! Геть московського попа!».
До Порошенка вище політичне керівництво на свята заходило до московських попів у Києво-Печерську лавру, красувалося там під час телевізійних трансляцій церковних літургій, жертвувало гроші на храми і вважало нормальним, що ця церква знаходиться в орбіті впливу Володимира Путіна. Останнє ж призвело до того, що під час широкомасштабного вторгнення Росії частина московських попів в Україні перейшла на бік росіян.
Священники УПЦ МП, затримані у 2022 році Службою безпеки України, здавали окупантам позиції ЗСУ, збирали дані для ФСБ, давали притулок російським диверсантам.
Самому Зеленському, певен, не подобається, коли його порівнюють із Порошенком. Думаю, що це його дратує, ображає і обурює. Але факт лишається фактом. Ми є свідками того, як шостий президент України разом з українцями змушений наповнювати змістом гасло «Армія, мова, віра», яке у 2019 році артикулював Порошенко. І робить це не тому, що хоче втерти носа конкурентові. А тому, що цього потребує нинішня Україна. Цього потребує майбутнє української держави.