Куди подівся Симоненко?

3 березня 2022-го бійці російського спецназу за наказом Путіна вирушили в бік Бучі. 

Перед ними стояло особливе завдання: евакуювати з селища Березівка колишнього головного комуніста України Петра Симоненка. Той разом із дружиною й трьома дітьми опинився в російській окупації. У своєму розкішному маєтку, розташованому за тридцять кілометрів від Бучі, сімейство Симоненків спершу не приховувало свого захоплення: «Наканєц-то! Наши прішлі!»
Однак ейфорію дуже швидко змінили окупаційні будні: мародерство росіян, ґвалтування, стрілянина і вбивства мирного населення.

Будинок площею в кілька сотень квадратних метрів і вартістю близько 10 мільйонів доларів, розташований на великій ділянці з особистим озером у формі серця, сосновими деревами, терасою та дорогою інфраструктурою.  Офіційно садиба була зареєстрована на тещу Петра Симоненка — Людмилу Ващенко. Виявилося, що Симоненко, який багато років проповідував комуністичну ідеологію та критикував «буржуазний» спосіб життя, насправді проживав у розкоші. 

Треба сказати, що із першою своєю дружиною - Світланою Симоненко був знайомий ще зі школи. Вони вчилися у паралельних класах. Пара виховала двох синів. Утім, шлюб розпався у 2009 році. Причиною цьому стала інша жінка - журналістка Оксана Ващенко. Утім, ця, здавалося б, буденна історія, навряд чи потрапила б у топ-10 секс-скандалів, аби Світлана Симоненко не почала публічно з’ясовувати стосунки із Петром Миколайовичем. У численних інтерв’ю вона повторювала: її чоловіка одурманили, він не міг таке зробити. Утім, все це не завадило Симоненкові розлучитися і одружитися на Оксані.

Різниця у віці між Петром і Оксаною - 25 років. З початком широкомасштабного вторгнення Росії до України молода дружина «пиляла» Петра: дзвони до Москви, проси про евакуацію. Той довго не пручався. «Асвабадітєлі» поводилися безцеремонно. Від них цілком можна було впіймати кулю в голову. Москва волання Симоненка почула. Російський спецназ прибув до нього 4 березня 2022-го.

Петро особисто зустрічав посланців у домі. Бійці вивозили родину Симоненка з України через російські блокпости аж до Білорусі. Звідти екс-лідер КПУ полетів до Москви. Там його пригріли, призначивши заступником голови ЦК «Союзу комуністичних партій – комуністичної партії радянського союзу». Ця організація підконтрольна російській Компартії на чолі з її лідером Геннадієм Зюгановим.

Навряд чи Симоненко мріяв про таке завершення своєї політичної кар’єри в Україні.

Народився він 1 серпня 1952 року у Донецьку. Тоді місто називалося ще Сталіно. Після закінчення 1974 року Донецького політехнічного інституту за спеціальністю інженер-електромеханік Петро рік працював конструктором в інституті «Дондніпровуглемаш». З 1975 до 1988 року пройшов шлях від інструктора міськкому комсомолу до секретаря ЦК ЛКСМУ. Потім – партійна робота. Розпад Радянського Союзу зустрів у ранзі другого секретаря Донецького обкому партії. Після відновлення КПУ у 1993-му Петро очолив партію.
Двадцять років він керував комуністами. У політичних кулуарах його називали ПеНіС – від абревіатури імені, по-батькові і прізвища. Пьотр Ніколаєвіч Сімоненко.

ПеНіС почувався в Україні немов вареник у маслі. Мав свою фракцію у Верховній Раді, сам чотири рази балотувався у президенти. Головний комуніст країни активно гендлював впливовістю своєї партії у парламенті, та поза ним. На словах він був головним опонентом другого президента України Леоніда Кучми. На ділі ж – Компартія була вірним другом і соратником тодішньої влади.

У 99-му, Петро дійшов до фіналу президентських виборів, програвши лиш Леоніду Кучмі.  Уявіть собі, що ще якихось 27 років тому велика частина українців (а це – 37,8%) голосували за президента-комуніста. Та ще я за якого! За Петра Симоненка, на якому не було де і печатки ставити як на агенті російських спецслужб. Хоча на виборах 1999 року Симоненку відводилася технічна роль – роль опудала, яким лякали виборців. Мовляв, голосуйте за Кучму, а то програєте! Так, як це було і в 1996 році під час президентських перегонів у Росії.

На президентських виборах 2004-го за Петра Симоненка проголосували майже 5 відсотків голосів виборців, він посів четверте місце.
Українські комуністи, пов'язані з партією Зюганова, до 2014-го лишалися впливовою політичною силою в країні.
Вони публічно виступали за поглиблення співпраці з Білоруссю та Росією, заперечували факт Голодомору в Україні і протестували проти України в НАТО. 2012-го Путін відзначив зусилля Симоненка орденом Дружби народів.  

Як було сказано в указі: «за великий внесок у розвиток і зміцнення дружби та співробітництва з Російською Федерацією». А простіше кажучи – за здачу національних інтересів.
Під час Революції гідності комуністи на чолі із Симоненком активно підтримував Януковича. Ба більше – Компартія була вірним союзником Партії регіонів. І перша, і друга були вірними представниками Кремля в Україні. Хоча Симоненко категорично відкидав свою співпрацю із росіянами.

А потім Компартію заборонили. А з нею зникла і впливовість Симоненка в Україні. З 2015 по 2022-ий роки велися судові процеси щодо заборони КПУ, які завершилися фіаско для комуністів. Водночас у 2018 році Симоненко займався організацією проплачених протестів за вказівкою російських кураторів для дестабілізації ситуації в Україні.

У 2019-му Петро Симоненко намагався балотуватися у президенти, але Центральна виборча комісія відмовила йому в реєстрації. Причиною стало те, що статут, назва та символіка Комуністичної партії України не відповідали вимогам закону про декомунізацію.

На цьому тлі Симоненко продовжував здавати Путіну Україну. Аж до самого широкомасштабного вторгнення Росії до України.
Лідер КПУ став їздити до Москви на політичні шоу. Попри російську агресію, наслідком якої стали окупація Криму та частина Донбасу. Там він таврував українську владу і розповідав, як добре Україні буде з Росією, війну Росії на Донбасі називав громадянською, й презентував себе як «жертву режиму».

Вже після його втечі до Росії – у серпні 2023 року зібрала доказову базу на Симоненка. Тепер в Україні проти нього розслідують кримінальну справу за двома статтями – ст. 109 та ч.3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України. Йому інкримінують публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та заперечення збройної агресії Росії проти України.

В січні 2024 року з'явилося повідомлення про оголошення Симоненка у розшук.

Утім, де шукати колишнього лідера українських комуністів, знає і СБУ і МВС.

Зараз він живе у Москві і виконує доручення Геннадія Зюганова.  2022-го він брав участь у так званій "22-й «Міжнародній зустрічі комуністичних та робітничих партій», яка проходила у Гавані. Там Симоненко намагався легітимізувати захоплення частини території України та діяльність терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР». У 2023-му брав участь у з'їзді так званого «Антифашистського форуму», який відбувся у Мінську. Там він висловлювався за продовження агресивної війни проти України та відкрито закликав Росію до використання тактичної ядерної зброї проти України.

9 січня 2025-го Петра Симоненка позбавили усіх українських нагород - від ордена «За заслуги» до медалей. У ПеНіСа зараз нове життя. Під прикриттям російських спецслужб і довічним страхом перед українськими спецслужбами.

Сергій Руденко