Хто такий Дмитро Ярош?

Про нього складають легенди. Його прізвищем у Росії лякають дорослих і дітей. Він був творцем «Правого сектору»–структури, яка у 2014 році відіграла важливу роль в українській історії.І під час Революції гідності, і на початку російсько-української війни.

Вийшовши у листопаді 2013-го на Майдан незалежності Дмитро Ярош став одним із символів протесту проти режиму Віктора Януковича, а затим – людиною, яка повела за собою перших добровольців на війну з російськими окупантами. 

Звідки пішов Ярош

Дмитрові Ярошу54 роки. Народився у Кам’янському на Дніпропетровщині. 

Батько працював на Дніпровському металургійному комбінаті, а мама – на вагонобудівному заводі. Після школи Дмитро також працював на заводі.  

З жовтня 1989-го по листопад 91-го служив у ракетних військах Радянської армії в Білорусі. Потім –під Іркутськом. В армії Ярош оголошував голодування, вимагаючи, аби його відправили служити до України.У 2001-музакінчив філологічний факультетДрогобицького педагогічного університету імені Франка. 

Понад тридцять років – у стані правих та праворадикальних сил. Ще далекого 89-го він вступив в Українську Гельсінську спілку і був одним із засновником перших обласних структур Народного Руху України на сході України.  

Стояв біля витоків, а потім – і розвивав всеукраїнську організацію«Тризуб» імені Степана Бандери.Утім, на всеукраїнську політичну арену Яроша вивела Революція гідності. Саме тоді Дмитростав на чолі «Правого сектору». 

Ще 2 лютого 2014-го Ярош публічно виступав за заборону діяльності Партії регіонів в Україні. Утім, цей заклик тоді так і не був почутий постмайданною владою. 

Юридично партія була заборонена лише у 2023-му році.

Готував переворот у Білорусі

У січні 2025-го Ярош зізнався, що ще у 1999 році проводив підготовку до повалення режиму Лукашенка у Білорусі.

"Відкрию велику таємницю. Колись, дуже давно, у 1999-році, я, разом з білоруськими побратимами, готував ліквідацію внутрішньо-окупаційного режиму Білорусі. Їздили територією дружнього народу, творили разом експедиційні підрозділи, вишколювали і озброювали їх, проводили бойове злагодження", – написав Ярош у Facebook.

За його словами, план був реальний, але білоруських меценатів, що фінансували задум, тоді зупинив відхід Єльцина від влади в Росії і прихід Путіна на "царський трон". На думку націоналіста, якби задум щодо зміни влади у Білорусі вдався, історія східної Європи була б зовсім іншою.
Але Ярош вірить, що Білорусь позбутися режиму Лукашенка, і країна стане самостійною.

Як з’явився «Правий сектор»

Датою створення «Правого сектору» Ярош називає 30 листопада 2013-го, коли протестувальники вийшли на Михайлівську площу підтримати побитих студентів. Тоді в «Правий сектор» увійшли організації«Тризуб», УНА-УНСО, «Патріот України», «Білий молот» та інші.

Одначе широко відомоюорганізація стала вже після подій 18 січня 2014-го, коли «Правий сектор» дав бій силовикам на Грушевського. Через два місяці відбувся перший партійний з'їзд Правого сектору та 27 з'їзд Української національної асамблеї. Політична партія «Українська Національна Асамблея» була перейменована на «Правий сектор», а головою був обраний Дмитро Ярош.

15 липня 2014-го було оголошено про створення на базі силового блоку «Правого сектору» Добровольчого українського корпусу.

11 листопада 2015-го Ярош склав з себе повноважень провідника національно-визвольного руху «Правий сектор», а ще через місяць – вийшов з організації та ініціював створення нового громадсько-політичного руху.

Читайте також: 20 фактів із життя Володимира Зеленського

«Я так розумію, що всі, хто залишилися і не пішли зі мною створювати новий загальнонаціональний рух - всі вони там (в «Правому секторі»). Я стежу за всім, що відбувається, і все одно намагаюся їм допомагати, тому що це мої друзі і соратники. Ніяких конфліктів не було, просто у нас різні погляди на розвиток України та політичних партій. У «Правому секторі» все добре, просто мене там вже немає. Хоча я за переконаннями все такий же «правосєк», - заявив Ярош.

У лютому 2016 року Дмитро Ярош заявив про намір створити «Національний Рух Дмитра Яроша». Але на етапі ідеї все і завершилося.

Свого часу ходили чутки про фінансування «Правого сектору» олігархом Коломойським. Останній це спростовував. Хоча і говорив, що поважає Дмитра Яроша. Пізніше Борис Філатов, міський голова Дніпра, стверджував, що Коломойський таки фінансував «Правий сектор». Але це спростовує Ярош.

«Я з Коломойським побачився раз чи два в житті. З його командою в області до нас нормальне ставлення. У мене хороші стосунки і з Геннадієм Корбаном, і з Святославом Олійником, і з Борисом Філатовим. Але «Правий сектор» не є проектом Ігоря Коломойського або когось там іще. Є державні інтереси, і на їхній основі ми співпрацюємо з більшістю обласних державних організацій, силовими структурами та аналогічним», - заявляв Ярош.
Колишній командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко стверджує, що Яроша змусили залишити посаду голови «Правого сектору».

Нічні перемовини з Януковичем

20 лютого 2014 року після вбивств у центрі Києва до «Правого сектору» звернулися співробітники СБУ та запропонували зустрітися з Віктором Януковичем. 

«Правий сектор» делегував Яроша на переговори, а співробітники СБУ залишилися, як гарантія його безпеки. Зустріч проходила у будівлі Адміністрації президента та тривала більше години, Янукович пропонував Ярошу підписати угоду про припинення конфлікту, але той йому відмовив та сказав, що «Правий сектор» буде боротися до кінця. 

21 лютого, лідери парламентської опозиції (Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок) та президент Янукович підписали «Угоду про врегулювання кризи в Україні», що викликало невдоволення серед протестувальників. Тоді Дмитро Ярош вперше виступив на сцені Майдану і заявив що «Правий сектор» не складе зброї та не звільнить жодної будівлі поки Янукович не піде у відставку. Лідер «правосеків» закликав до продовження боротьби та заявив про готовність взяти відповідальність за подальше розгортання революції. 
На наступний день Янукович залишив Київ та втік до Росії.

Після втечі Януковича, 26 лютого, на Майдані були презентовані кандидатури на посади у новому уряді на чолі з Арсенієм Яценюком. Тоді Ярошу пропонували посаду заступника секретаря РНБО України. Лідер же «Правого сектору» претендував на місце віце-прем’єра по силовому блоку. Врешті-решт Ярош ані в РНБО, ані в уряд не потрапив.  

Вже 8 березня провідник «Правого сектору» заявив про намір балотуватисяна дочасних президентських виборах. За два місяці він отримав підтримку 0,40% виборців і посів 11-е місце.

На позачергових виборах до Верховної ради України восени 2014-го Яроша обрали народним депутатом у одномандатному виборчому округу № 39 на Дніпропетровщині. Був заступником голови парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони. За інформацією Комітету виборців України, у лютому 2018 року Дмитро Ярош не відвідав жодного засідання Верховної Ради.“Я вже не раз хотів скласти депутатський мандат, хлопці проти того виступають... Я розумію, що реально допомагає нам. Тому, відповідно, ми його поки тримаємо. Не буде потреби – складу", – заявив екс-лідер “Правого сектору”.

У 2019-му Ярош також балотувався до Верховної Ради. Тоді єдиним націоналістичним блоком виступили партії «Національний корпус», «Правий сектор», «Свобода» та ветеранські й громадські організації. Він хоч і увійшов у п’ятірку списку цього блоку, однак народним депутатом не став – блок до парламенту не потрапив.

Участь у російсько-українській війні

Ярош ще у 2008 році в одному із інтерв’ю заявив, що війна України є неминучою. Сказано це було у контексті війни в Грузії. Сам Дмитро каже, що тоді виходив з того, він – український націоналіст. «А відповідна ідеологія дає можливість дивитися трішки вище, аніж дивиться загал», - заявив він.

Читайте також: Хто такий Валерій Залужний?

Від квітня 2014-го Ярош (на позивний друг «Яструб»)брав участь у формуванні добровольчих загонів для боротьби з російською агресією на сході України. «Правий сектор», як і під час Революції гідності був активним учасником боротьби на Донбасі.

Ярош на базі п'ятого та восьмого батальйонів «Правого сектора»створив недержавне формування «Добровольчий український корпус», метою якого було захищати територіальну цілісність та суверенітет України. Згодом, у грудні 2015 року, було також створено Українську добровольчу армію (на базі кількох батальйонів «Добровольчого українського корпусу»).

У січні 2015-го у боях поблизу Донецька Ярош був поранений внаслідок обстрілу з РЗСО “Град” (осколковий відкритий перелом нижньої третини плеча, легке поранення голови).  

Через півроку він був госпіталізований для хірургічного оперативного втручання для відновлення ліктьового суглоба.

У квітні 2021-го Дмитро Ярош був у мене в ефірі і сказав: Росія загострює ситуацію і треба готуватися до великої війни.

26 лютого 2022-го після початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош повідомив про розгортання 1-го, 3-го, 5-го, 8-го батальйонів, зведеного загону УДА «Південь» і окремих бойових груп, медбату «Госпітальєри» УДА.

Візитівка Яроша

У 2014 році Ярош і його візитівка, яку росіяни начебто знайшли в ущент згорілому автомобілі, перетворилися на головну «лякалку» російської пропаганди. 20 квітня як доказ причетності «Правого сектору» до перестрілки у Слов’янську, путінська преса показала візитівку Яроша. Після того «візитівка Яроша» стала мемом, який свідчив про незнищенність та надприродну силу візитівки.  
А гурт «Крихітка» створив пісню «Візитівка», присвячену мему.

Ярош підтвердив, що візитівка насправді існувала, і була серед особистих речей у водія «Правого сектору», який загинув 20 квітня 2014-го і чиє тіло не змогли забрати з поля бою.

Вбивство Сашка Білого і протистояння з Аваковим

У ніч на 23 березня 2014-го у селі Бармаки Рівненської області був убитий регіональний лідер «Правого сектора» Олександр Музичко, більш відомий як Сашко Білий.  

Заступник міністра МВС Володимир Євдокимов заявив, що він загинув під час проведення спецоперації із його затримання, коли він чинив озброєний опір і поранив одного зі співробітників міліції.

Сам Ярош заявив, що на «Правий сектор» чинився тиск і озвучив вимогу щодо відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та арешту співробітників спецпідрозділу «Сокіл», яких «Правий сектор» звинувачував у вбивстві Музичка. Міністр Аваков доволі жорстко реагував на закиди Яроша. У відставку Аваков не пішов. А «Правий сектор» утримався від протистояння із главою МВС – в Україні починалася російсько-українська війна.

Судове переслідування у Росії

3 березня 2014 року слідчий комітет Російської Федерації відкрив кримінальне провадження щодо Дмитра Яроша за нібито публічні заклики до здійснення терористичної та екстремістської діяльності, здійснені з використанням засобів масової інформації. Обвинувачення ґрунтувалося на публікації на сторінці «Правого сектору» в соціальній мережі «ВКонтактє» від 1 березня, в якій Ярош нібито звернувся до лідера чеченських бойовиків Доку Умарова. 

Сам Ярош твердить, що публікація з’явилась після зламу сторінки невідомими.

Однак 12 березня 2014-го Басманний районний суд Москви задовольнив клопотання слідства і виніс рішення про заочний арешт Яроша. 

25 липня того ж таки року стало відомо, що Інтерпол за запитом Росії оголосив Яроша в розшук. Однак у січні 2016-го інформацію про міжнародний розшук лідера «Правого сектору» було знято із офіційного сайту Інтерполу. 

Читайте також: Хто така Тетяна Чорновол?

Радник Головкома ЗСУ Валерія Залужного
З жовтня 2021-го Ярош був радником головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. 

Тоді він сказав, що Залужного знає давноі «абсолютно не сумнівався», коли отримав пропозицію щодо цієї посади.

Родина Дмитра Яроша

Одружений. Дружина - Ольга, працювала оператором на пошті. Пізніше за наполяганням Дмитра займалася домашнім господарством.

Як згадує Ярош, з майбутньою дружиною познайомився у спільній компанії, коли прийшов з армії. «Рік зустрічалися - не було любові, були просто друзями.  

А потім з’явилася любов. Я зробив пропозицію, від якої вона не змогла відмовитись», - згадує він. І додає: дружині він одразу сказав, що він - український націоналіст і буде боротися за ідеали.

Подружжя мають сина - Дмитра та двох доньок - Анастасію Абрамів та Ірину Ярош.

Чоловік Анастасії - Василь Абрамів (позивний “Смерека”). У лютому 2018 року він став випускником Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського та склав присягу на вірність народу України і отримав погони молодшого лейтенанта. 

Чоловік Ірини - Володимир Верховень (позивний “Шум”), військовослужбовець.

Сину Яроша – Дмитрові 17 років.   

У Яроша є четверо онуків - Софійка, Назар, Устим та Оля. «Донечки вислали фото онучків: Назарко, Устимко, Софійка, Олічка. Персоніфіковане, для мене, майбутнє України. І моє особисте… Навіть, якщо на цій Війні, Бог забере мою душу до себе, я буду найщасливішою у світі людиною…Бо ворог може вбити моє тіло, але українську душу та наше українське майбутнє він здолати не зможе. Бо з нами Бог! І Перемога буде за нами!», – розказав Ярош і показав фото онуків.

Ярош хоче відспівати Росію

Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош заявив про намір "відспівати" Росію.  
Так він прокоментував твердження про те, що Російської Федерації ніколи не існувало, її було офіційно створено у результаті розпаду Радянського союзу, а першим президентом став Борис Єльцин у листопаді 1991 року.Дай Боже, Ярошу «відспівати» Росію!

Сергій Руденко