Хто такий Драпатий? Десять фактів із життя нового Головкома ЗСУ

Уявіть собі офіцера, для якого команда «газу» — це не просто слова водієві, а стратегічний принцип усього життя.

У травні дві тисячі чотирнадцятого року його командирська БМП буквально перелетіла через проросійські барикади у палаючому Маріуполі. Це зробило звичайного майора сімдесят другої бригади легендою ще на початку війни.

А вже за кілька місяців він опинився у вогневому мішку під обстрілами з території Росії. Втім, майор відмовився від легких рішень і вивів свій батальйон із оточення зі зброєю та технікою.

Михайло Драпатий належить до нової генерації українських військових лідерів. Вони гартувалися не в затишних штабних кабінетах, а в жорстких боях Донбасу, де ціна кожного рішення вимірюється людськими життями.

Сьогодні війна вимагає від армії не просто стійкості, а швидкого відходу від радянських догм і гнучкого мислення. Тому призначення Драпатого на посаду Головнокомандувача ЗСУ стало логічною відповіддю на запит суспільства та фронту.

Це бойовий генерал, який першим пріоритетом називає збереження життя солдата. А головним завданням — остаточне випалювання радянщини з армійських організмів.

Хто ж такий Михайло Драпатий? Що саме сформувало його світогляд і чому його постать викликає повагу навіть у найзапекліших скептиків?

Я зібрав для вас десять ключових фактів із біографії нового Головкома Збройних Сил України.

Факт перший. З дитинства мріяв бути танкістом

Михайлу Драпатому – сорок три роки. Він народився у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині у сім’ї вчителів.

Батьки хотіли, аби син здобув цивільну професію. Утім, вже з сьомого класу Михайло мріяв стати танкістом. Він із золотою медаллю закінчив школу і реалізував мрію: вступив до Харківського інституту танкових військ, який у дві тисячі четвертому році закінчив із червоним дипломом.

Головний принцип Драпатого: за що б ти не брався, роби це якісно та відповідально, щоб не було соромно.

Як випускник із відзнакою, він отримав право вибору місця служби. Драпатий вибрав сімдесят другу окрему механізовану бригаду, яка вже тоді славилася високим рівнем підготовки. Цією бригадою тоді командував полковник Олександр Сирський.

Саме під його керівництвом Драпатий розпочав службу як командир взводу. За п'ять років він виріс до заступника командира танкового батальйону з озброєння, достроково отримавши майорську посаду.

Факт другий. Маріуполь та епізод із «літаючою БМП»

Початок російсько-української війни застав майора Драпатого у Білій Церкві. Там дислокувалася сімдесят друга бригада, де Михайло очолював другий механізований батальйон. У середині квітня дві тисячі чотирнадцятого підрозділ уже був на сході й готувався до виконання бойових завдань.

Девятого травня Драпатий і його побратими вступили в перший бій на Донбасі. Це сталося у Маріуполі. У будівлі міського управління внутрішніх справ проросійські сили заблокували керівників силових структур.

Майор Драпатий отримав наказ висунутися із резервом бригади на семи БМП-два, щоб деблокувати силовиків. Завдання було виконано: посадовців звільнили.

Саме того дня стався легендарний прорив українських БМП через барикади бойовиків. Цей епізод приніс майору всенародну любов і славу.

Сам Михайло згадує: коли українські армійці відходили на визначені позиції, його механік-водій Діма на командирській БМП вигукнув по внутрішньому зв’язку: «Товаришу майор, подивіться, там барикади! Що робити?». Драпатий відповів: «Діма, газу!».

На швидкості БМП перелетіла барикаду заввишки в метр. Відео цього моменту швидко стало вірусним у мережі. Бойовики зрозуміли: з Драпатим жартувати не слід, бо під його керівництвом навіть БМП літають.

Знаменита «літаюча БМП» була особистою командирською машиною Драпатого. Вона прослужила йому ще кілька місяців і згоріла на початку серпня дві тисячі чотирнадцятого під час масованого обстрілу з території Росії.

Факт третій. Майор Драпатий вивів із оточення понад двісті бійців ЗСУ

У червні дві тисячі чотирнадцятого року перший і другий батальйони сімдесят другої бригади вирушили на Луганщину. Вони мали контролювати ділянку кордону від Ізвариного до Червонопартизанська.

Бійці Драпатого тримали оборону, стримуючи прохід колон із технікою та найманцями з Росії. У той же час росіяни влаштовували систематичні й масовані артобстріли зі своєї території.

Четвертого серпня обстріл тривав понад шість годин поспіль. Майор Драпатий вирішив виводити бійців із-під вогню. Разом із частиною артилеристів сімдесят другої бригади під командуванням Дмитра Храпача, а також підрозділами п'ятдесят першої та сімдесят дев'ятої бригад, вони пішли на прорив підконтрольною Україні територією.

Завдяки нічному маневру, неочікуваному маршруту та чіткій розвідці прорив пройшов успішно й з мінімальними втратами.

Факт четвертий. Позивний Драпатого – «Рубін»

У дві тисячі чотирнадцятому Драпатий вступив до Національного університету оборони. Згодом перевівся на заочну форму і повернувся на Донбас як начальник штабу тридцятої окремої механізованої бригади. Тоді ж він узяв позивний «Рубін».

В інтерв’ю проєкту «Українер» Драпатий заявив, що сьогодні українська нація бореться не просто за території чи ресурси.

«Ми боремося за нашу національну ідентичність і право існувати. Я переконаний, що цей важкий шлях закінчиться нашою перемогою, відновленням миру й поверненням України до її законних, міжнародно визнаних кордонів», — вважає нинішній Головнокомандувач ЗеЕсУ.

Факт п’ятий. Дві золоті медалі Національного університету оборони

У дві тисячі сімнадцятому році Драпатий здобув ступінь магістра в Національному університеті оборони України. А в дві тисячі двадцять першому закінчив оперативно-стратегічний факультет цього ж вишу. Обидва рази – з відзнакою та золотою медаллю.

У дві тисячі двадцять першому як кращого випускника його нагородили перехідним почесним мечем Королеви Великої Британії. Це престижна військова відзнака, яку вручають за виняткові успіхи в навчанні та лідерські якості. Меч Драпатому особисто вручила посол Великої Британії Мелінда Сіммонс.

Факт шостий. Драпатий – «пожежник фронту»

За вміння стабілізувати найкритичніші напрямки оборони його називають «пожежником фронту».

У дві тисячі шістнадцятому році тридцятитрьохрічний полковник Драпатий очолив п'ятдесят восьму окрему мотопіхотну бригаду. Під його керівництвом підрозділ пройшов найважчі випробування в промзоні Авдіївки та на Бахмутській трасі, перетворившись на один із найстійкіших у ЗСУ.

Початок повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022-го Михайло Драпатий зустрів у званні бригадного генерала на посаді заступника командувача Об'єднаних сил ЗСУ з підготовки військ. Уже 17 березня 2022 він обійняв посаду командувача оперативного угруповання військ «Південь» (згодом — «Каховка»), де зупинив наступ окупантів на Кривий Ріг та згодом керував звільненням правобережжя Херсонщини

На чолі Оперативного угруповання військ «Херсон» Драпатий став одним із головних розробників операції зі звільнення правого берега Дніпра. Його аналітичний підхід до виснаження логістики ворога дозволив деокупувати Херсон із мінімальними втратами для українських сил.

У травні две тисячі двадцять четвертого року, коли російські війська прорвали кордон на півночі Харківщини, Драпатого терміново призначили керівником оперативно-тактичного угрупування «Харків». Він прийняв командування в умовах хаосу і за кілька діб стабілізував лінію фронту у Вовчанську та Липцях.

Факт сьомий. Добровільно пішов у відставку з посади Командувача Сухопутних військ

Двадцять дев’ятого листопада дві тисячі двадцять четвертого року генерала Драпатого призначили командувачем Сухопутних військ ЗСУ.

На цій посаді він пробув рівно пів року. Першого червня дві тисячі двадцять п’ятого року він подав рапорт про відставку. Причина – нічний приліт по полігону на Сумщині, внаслідок якого загинули та отримали поранення бійці. Драпатий узяв відповідальність на себе, заявивши, що командування на момент його призначення перебувало «в стані управлінської стагнації». Після цього його призначили Командувачем Об’єднаних сил ЗСУ.

Драпатий наголошує, що за роки війни наше військо докорінно змінилося: «Ми остаточно відходимо від радянщини та бюрократизму. Найголовніша зміна — це ставлення до людини. Залізо можна відновити або купити нове, а людина — це найвища цінність. Командир має піклуватися про підлеглих, а вони у відповідь робитимуть усе можливе. В умовах реальних боїв виросла нова генерація молодих командирів-лідерів, які не бояться брати на себе відповідальність». До цієї генерації належить і сам генерал.

Факт восьмий. Захист Василя Малюка

Третього січня дві тисячі двадцять шостого року Михайло Драпатий публічно виступив проти звільнення Василя Малюка з посади голови Служби безпеки України.

Він зазначив у Facebook: «Служба безпеки під керівництвом Василя Малюка має відчутний вплив на стійкість нашої оборони. Я можу говорити це з власного досвіду: керуючи найбільшим угрупованням, я постійно взаємодіяв із СБУ — у питаннях ураження об’єктів противника, роботи в кіберпросторі та інформаційній сфері».

Попри те, що Малюка тоді підтримали генерал Драпатий, командир «Мадяр», Дмитро Ярош та Денис Прокопенко, президент Зеленський усе ж відправив очільника СБУ у відставку.

Факт дев’ятий. Три догани від Сирського

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський тричі виписував Михайлу Драпатому догани.

За даними медіа, це відбувалося на тлі складних взаємин між генералами та робочих суперечностей. Під час виконання завдань на складних напрямках з угруповання Драпатого вилучали та перепідпорядковували підрозділи, що послаблювало напрямок, а паралельно тривали перевірки.

Шістнадцятого липня дві тисячі двадцять шостого року Михайло Федоров коментував дисциплінарну практику у війську й заявив: «Драпатий – третя догана, до побачення. Вибачте, Драпатий, думаю, після цього виступу буде четверта догана. Не хотілося б цього робити, але в нас немає виходу про це не говорити».

Утім, двадцять другого липня дві тисячі двадцять шостого року генерал-майор Драпатий отримав від президента Зеленського не четверту догана, а призначення Головнокомандувачем Збройних сил України.

Факт десятий. Росія оголосила Драпатого у розшук

Двадцять другого липня дві тисячі двадцять шостого року, в день призначення Головкомом, Драпатий подякував за довіру президенту, міністру оборони та Силам оборони. Своє звернення він завершив словами: «Слава нації! Смерть ворогам!».

Того ж дня Росія оголосила Драпатого у розшук. Формально — не за цей заклик, хоча точну статтю окупанти не уточнили.

Відомо, що ще у дві тисячі двадцять третьому році Слідчий комітет Росії заочно висунув йому звинувачення. Відомство стверджувало, що у дві тисячі сімнадцятому та дві тисячі дев’ятнадцятому роках під його командуванням нібито було здійснено понад сімдесят обстрілів населених пунктів на окупованих територіях.

Російські пабліки досі не можуть оговтатися через призначення Драпатого, якого вони бояться як ладану. І погодьтеся: для перемоги України це має величезне значення.