23 Червня 2026

Хто така Тетяна Кагановська?

Харківській національний університет ім. В.Н. Каразіна – або просто Каразінський, як називають його студенти та викладачі – є одним із найстаріших та найшанованіших вишів України.

Заснований у далекому 1804 році, Каразінський бачив і пережив багато. Був інтелектуальним центром всієї Слобожанщини, зіграв важливу роль в українському національному відродженні, за радянських часів пережив репресії та численні експерименти, зустрів повернення Незалежності та, на жаль, війну.

Каразінський є невід’ємною частиною Харкова, його інтелектуального потенціалу та енергії.

Що і хто допомагає університету залишатися провідним українським університетом в прифронтовому місті? Відповіді на ці питання ми шукали у ректорки ХНУ Тетяни Кагановської. Зібрали 10 фактів з її життя.
 

Факт перший. Перша жінка на чолі Каразінського

Тетяна Кагановська стала ректоркою Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна у 2021 році, перемігші на виборах трьох своїх колег.

Кагановська стала першою жінкою, яка очолила цей університет.

Харків’янам не треба пояснювати, яке місце в історії Харкова відіграв Каразінський університет. По-перше, саме від нього походять вищі навчальні заклади області: Національна юридична академія, медичний та педагогічний університети, Харківська академія культури, Харківський економічний університет та багато інших.

По-друге, університет та інтелектуальне середовище, яке він створював і на яке впливав, стали фундаментом для національного відродження ХІХ–ХХ століть і перетворення Харкова на центр науки, ідей, освіти, прогресу. Недарма саме тут Микола Міхновський сформував принципи самостійницького руху, що стали основою ідеї незалежної України.
 

Факт другий. Відродження традицій

Від самого початку своєї діяльності до настання буремних революційних часів і приходу Совєтів Каразінський університет мав чотири факультети: фізико-математичний, історико-філологічний, медичний і юридичний. Класична європейська «четвірка».

У 1920-х починаються експерименти. Спочатку університет ліквідували, але створили на його базі Академію теоретичних знань. Потім її теж закрили, відкривши натомість Харківський інститут народної освіти. Згодом цей інститут теж ліквідували, замість нього створили ще один, і ще один, аж допоки в 1933 році не з’явився Харківський державний університет. Він мав сім факультетів, але нових, радянських. Юридичному місця не знайшлося.

Коли молода Тетяна Кагановська у 2001 році прийшла працювати в Каразінський університет, його ректор Віль Бакіров поділився мрією – відновити історичну справедливість, знов створити юридичний факультет. Кілька років потому це стало реальністю. У 2005 році Кагановська очолила відроджений юридичний факультет, а Каразінський повернув собі славу класичного європейського університету.
 

Факт третій. Дідусь став натхненням у виборі професії

Тетяна Кагановська за освітою юристка. У 1997 році з відзнакою закінчила Національну юридичну академію в Харкові, потім за юридичним фахом захистила кандидатську (2000 рік) та докторську (2012 рік) дисертації. Має науковий ступень докторки юридичних наук та почесне звання «Заслужений юрист України».

На вибір професії повпливав дідусь, який спочатку працював суддею в Мелітополі, а потім адвокатом у Харкові. Кагановська згадує, що в дитинстві її зачаровувала атмосфера впорядкованості, зваженості та важливості юридичної роботи. Папки на дідовому столі, документи, стук друкарської машинки, приміщення для розмов з клієнтами – цей світ викликав зацікавлення.

Тому по закінченню школи Тетяна обрала професію юриста, в той час як брат-близнюк Андрій вирішив стати програмістом.

Факт четвертий. Сімейні цінності

Тетяна і Андрій народилися 11 жовтня 1975 року в Маріуполі, куди вагітна мама поїхала до родичів. Невдовзі всі троє повернулися до Харкова, з яким пов’язане все життя Кагановської.

Родина була відома. Мати Валентина працювала економістом на підприємствах та у банківській сфері. Батько ж, Євген Кушнарьов, був і залишається легендарною фігурою часів становлення Незалежної України. Вигравши перші демократичні вибори мера Харкова у 1990 році, він керував містом шість років, а потім очолив Адміністрацію президента України. У 2000 році повертається до Харкова, де працює головою обласної державної адміністрації, а згодом Харківської обласної ради.

Євген Кушнарьов мав репутацію сильного управлінця, в Харкові його досі згадують з повагою. В той же час, був одним із засновників Партії Регіонів, обстоював ідею федералізму, під час Помаранчевої революції підтримував Віктора Януковича. Втім, ходили чутки, що їхні стосунки стали напруженими.

Євген Кушнарьов був фігурою національного масштабу, мав репутацію поміркованої та системної людини. Брав участь у проголошенні Конституції України. Розвивав місцеве самоуправління. Був готовий до прагматичних економічних відносин з росіянами, водночас мав глибоку до них недовіру, як багато лідерів того покоління – Кравчук, Кучма та інші.

Чи бачив Янукович у ньому конкурента? Про це знає лише вузьке коло. Чи бачили росіяни у ньому проблему? Можна хіба гадати.

Як би там ні було, життя Євгена Кушнарьова обірвалося трагічно. У 2007 році, під час полювання в Ізюмських лісах, він був смертельно поранений. Офіційно це назвали нещасним випадком, але багатьом «випадок» здавався занадто невипадковим.

Після смерті батька Тетяна складає мандат депутата Харківської міської ради, куди була обрана в попередньому році, та більше до політики не поверталась.
 

Факт п’ятий. Сміливець, який не побоявся підійти до доньки Кушнарьова

Свого майбутнього чоловіка Тетяна також зустріла у Харкові. Олександр закінчив хімічний факультет Каразінського університету та займався підприємницькою діяльністю – відкрив перший в місті будівельний супермаркет, потім ресторан і так далі. Він досі займається бізнесом.

Тетяна оцінила його сміливість: молодий чоловік не боявся статусу її батька, на відміну від більшості кавалерів. Олександр і Тетяна одружилися у 2000 році, й відтоді разом. У них народилося троє дітей: старша донька Поліна, сини Павло і Михайло.

За словами Тетяни, бути разом з сім’єю удома – це найкращі моменти життя. А ще вона зізнавалась, що в Каразінський університет її закохав саме чоловік. Олександр і досі є активним учасником Асоціації випускників та загалом Каразінської спільноти, яка сама по собі – ще один харківський феномен.

Факт шостий. Каразінська спільнота та найвідоміший український бабак

Харків’яни відомі затятою любов’ю до свого міста. Випускники Каразінського університету можуть подвоїти ці відчуття.

Тетяна Кагановська відзначала, що університет має унікальний дух свободи і самоповаги, який нездатні були витравити навіть радянські експерименти та репресії. Викладачі, персонал, студенти та випускники складають єдину спільноту активних і готових до взаємодії людей, яким неможливо щось нав’язати.

Безумовно, Каразінський пишається своїми науковцями та випускниками, серед яких нобелівські лауреати Ілля Мечников, Семен (Саймон) Кузнець та Лев Ландау. Але є один вихованець, слава якого може захмарити навіть ці великі імена. Це найвідоміший в Україні бабак Тимко, який щороку пророкує прихід весни.

Насправді, за ідеєю Дня бабака стоїть наукова мета – привернути увагу до збереження Червонокнижних степових бабаків (або байбаків) в Україні. Наразі цю роботу виконує Тимко IV, який живе на біостанції університету.

Кагановська розповідала, що Тимко теж постраждав через війну. Завдяки відданості науковців, які залишились на станції під час окупації, Тимко вижив. Але постійні обстріли провокують стрес, збивається нормальний ритм зимівлі, є проблеми зі сном та вагою – власне, як у людей.

Загалом Каразінський позиціонує себе як pet-friendlyнавчальний заклад. Студенти та викладачі можуть приводити своїх улюбленців, сама ж Кагановська час від часу ходить на роботу з собачкою.


 

Факт сьомий. Як евакуювати тисячі студентів з прифронтового міста

Велика війна змінила життя усіх. На початку повномасштабного вторгнення, коли окупанти вже стояли на околицях Харкова, Тетяні Кагановській та її колегами довелося пройти свій стрес-тест.

Станом на лютий 2022 року в Каразінському навчалося майже 13 тис. студентів з України та 4,5 тис. іноземців. А ще були викладачі та персонал, чиї домівки опинилися в окупації або під ударами росіян.

У перші дні в університеті був створений гуманітарний штаб, який працював в режимі 24/7. Евакуювали тих, хто мешкав у гуртожитках. Допомагали переправляти на вокзал, виводячи прямо по шпалах метро. Решту треба було обігріти та нагодувати.

Треба було утримувати університетські гуртожитки, що прихистили тисячі переселенців. Колективу навіть довелося добровільно піти у відпустку без збереження зарплат, щоб на заощаджені кошти забезпечити функціонування гуртожитків.
 

Факт восьмий. Каразінський тримається, як і весь Харків

З перших днів повномасштабної війни почалася і війна інформаційна. Чуткі, плітки, явні й вигадані загрози – це відчули всі українці, але в прифронтовому місті рівень напруги, очевидно, був ще вищим.

Тетяна Кагановська, як і більшість її колег, прийняла рішення залишатися в Харкові. На сімейній нараді вирішили, що дітей і Тетянину маму вивезуть в Полтаву, сама ж Тетяна з чоловіком залишаються в місті.

Залишився і Каразінський університет. Коли Кагановська попросила колег проголосувати, більшість членів колективу обрали залишитися в Харкові замість релокації. Це відбулося на тлі чуток, мовляв, Каразінський готують до релокації, значить Харків будуть здавати.

Тетяна Кагановська пояснює це так: Каразінський – у центрі Харкова. Як буквально, через розташування корпусів, так і метафорично. Каразінський – це розум і серце Харкова, яке має битися саме тут.

Багато університетських приміщень зазнали руйнувань. Постраждав і будинок ректорки. У травні 2024 року, на Великдень, росіяни прицільно обстріляли авіабомбами ділянку, де стояв будинок Кагановських. Дім зруйнований, але на щастя всі залишились живі. Чи було це помстою за відмову вивозити університет – залишається тільки гадати.

Факт дев’ятий. Прифронтовий університет приваблює студентів з 25 країн світу

Досвід пандемії навчив вести заняття за будь-яких умов. Тому викладацький колектив і студенти перейшли до різних гібридних моделей навчання онлайн. Для деяких спеціальностей, де важлива практика – наприклад, медиків – організували навчання в більш безпечних регіонах.

А з 2026 року планують повертатися і до очного навчання. На базі університетського ЛандауЦентру в Харкові створили безпечний простір, де можуть навчатися близько 2 тисяч студентів у дві зміни.

Тетяна Кагановська розповідає, що попри війну Каразінський університет продовжує приваблювати студентів не лише з України. Станом на кінець 2025 року в університеті навчалось понад 16 тисяч студентів з 25 країн світу. Причина успіху – в якості освіти, що підтверджують академічні рейтинги.

В найбільш відомому міжнародному «рейтингу престижу» QS World University Rankings Каразінський залишається другим серед українських вищих навчальних закладів. В українській академічній базі Scopus Каразінський також другий, що доводить його ефективність як наукового центру, добре інтегрованого в національний та міжнародний академічний простір. 

Факт десятий. Довоєнні плани та яскраве майбутнє

Одним із напрямків, який в Каразінському розвивали до початку великої війни, були перспективні дослідження в галузі ядерної медицини. Кооперація з харківським дослідницьким центром «Джерело нейтронів» дозволяла вийти на співпрацю з міжнародними гравцями.

Тетяна Кагановська не полишає надію створити на базі університету клініку ядерної медицини, де наукові розробки допомагали б лікувати онкологічні хвороби. Також у планах – міждисциплінарний проєкт «Наука про людину», що передбачає комплексне вивчення і застосування знань з медицини, математики, біології, хімії, фізики.

Університет реалізує програми, об’єднані концепцією «навчання протягом життя», де студенти, випускники та викладачі можуть осучаснити свої знання або вивчати щось нове. За таким самим принципом організована робота з ветеранами, які самі можуть формувати запит на актуальні знання та професії.

Тетяна Кагановська каже, що Каразінський університет був, є і буде флагманом української вищої освіти серед університетів національного рівня. В умовах поствоєнної відбудови він також відіграватиме роль генератора ідей та майданчика для пошуку рішень, діалогу і взаємного порозуміння.