Як Путін за допомогою Леніна «створив» Україну

Одразу ж зауважу: все це – повна маячня. Але вона дає повне уявлення про хворобливу уяву кремлівського диктатора.

Рівно за два місяці до широкомасштабного вторгнення, 23 грудня 2021-го, Путін давав щорічну підсумкову пресконференцію. Це була остання зустріч господаря Кремля з журналістами, у якій брали участь представники «Дождя», «Эха Москви» та інших ліберальних російських ЗМІ, що зникнуть після 24 лютого 2022 року.

Через пандемію коронавірусу журналістів розмістили дуже далеко від президента. Акули пера сиділи в медичних масках, респіраторах і з табличками, на яких були написані назви їхніх видань.

Утім, особливістю цієї зустрічі стало те, що в залі взагалі не виявилося українських журналістів, акредитованих у Москві. Власний кореспондент УНІАН Роман Цимбалюк, який працював у російській столиці з 2008-го й був відомий своїми гострими запитаннями до Путіна, через погрози російської прокуратури мусив залишити Москву. І це був знак. Президент Росії не хотів більше терпіти опонентів, навіть якщо такими ставали іноземні журналісти. А особливо не хотів терпіти Романа Цимбалюка.

На останній велелюдній пресконференції Путін одразу дав зрозуміти: майбутнє України він бачить тільки у складі Росії чи принаймні під її безпосереднім контролем. Інших варіантів господар Кремля не розглядав через одну вагому причину — він сам того не хотів.

За твердженнями Путіна, історичне коріння Росії йде з Київської Русі, а українці — малороси, які соромляться називати себе росіянами. За його логікою, і Київ — це російське місто та колиска російського православ’я. Певен, саме тому путінські війська й намагалися зайти в українську столицю в лютому-березні 2022-го. Звісно, Москва хотіла змінити владу Зеленського на владу проросійського Януковича. Але очевидно, що для Путіна Київ — сакральне місце й місто. Він волів би бачити українську столицю у триколорах, волів би, щоб її вулицями російська техніка ходила маршем.

Путін вважає себе за збирача земель російських (які такими ніколи й не були). Однак насправді це типова ображена радянська людина, у якої 1991 року відібрали шмат дешевої ковбаси й пляшку горілки «Московська» і яка тепер бажає за це всім помститися. Путін неодноразово повторював, що розпад СРСР став для нього особистою трагедією. Але його спроба повернути Росію в Радянський Союз обернулася на трагедію десятків мільйонів людей. Путін щиро вважає СРСР за історичну Росію. Процитую диктатора: «Ще за два роки до розпаду СРСР його доля була фактично вирішена. Це зараз радикали і націоналісти, зокрема й передусім в Україні, приписують собі заслугу завоювання незалежності. Як бачимо, це зовсім не так. До розпаду нашої єдиної держави призвели історичні, стратегічні помилки більшовиків, керівництва КПРС, допущені в різний час у державному будівництві, економічній і національній політиці… Розпад історичної Росії під назвою СРСР — на їхній совісті».

Починаючи з 2014-го, коли Росія анексувала Крим й почала війну на Донбасі, Путін неодноразово публічно намагався розповісти свою версію виникнення України. 2019-го він анітрохи не вагався, заявивши, що українців вигадав «граф Потоцький». І крапка. Що то був за Потоцький, Путін не став пояснювати. Бо не царське то діло! Господар Кремля знає, що жоден російський історик із ним не сперечатиметься. А що думають в Україні про його «історичні» розвідки, навряд колись дізнаються в Росії — телевізор про це ніколи не розкаже.

У липні 2021-го Путін опублікував статтю «Про історичну єдність росіян та українців», яка, за ідеєю, мала переконати внутрішнього читача: України ніколи не було. Мовляв, уся її земля та люди, що населяють цю територію, завжди були російські. За пів року він розвинув ідею, зробивши ще одне найважливіше історичне «відкриття»: Україну створив Володимир Ленін 1922-го, коли лідер російського пролетаріату оголосив про створення СРСР.

Двадцять першого лютого 2022-го — у день, коли Росія визнала «незалежність» так званих «ЛНР» та «ДНР», Путін розвинув цю думку: «Сучасна Україна була цілком і повністю створена Росією. Точніше, більшовицькою, комуністичною Росією. Цей процес почався майже відразу після революції 1917 року. Водночас Ленін і його соратники робили це в доволі грубий щодо самої Росії спосіб — відділивши, відірвавши від неї частину її історичних територій. У мільйонів людей, які там проживали, звісно, ніхто ні про що не запитував… Власне, так і сформувалася територія радянської України… яку і в наші дні є повні підстави назвати «Україна імені Володимира Ілліча Леніна».

Навіщо Путін плів таку історичну нісенітницю про Україну, зрозуміло. Він готував виправдання для агресії проти незалежної держави в центрі Європи.

Вступати в історичну дискусію з господарем Кремля безглуздо. Бодай тому, що саме київський князь Юрій Долгорукий заснував Москву. У той час, коли російську столицю тільки-но починали будувати, у стародавньому Києві вже стояли храми й торгові ряди. І «історику» Путіну варто було б про це знати. Хоча він переконаний: правда — це лише те, що злітає з його вуст. Правда Путіна полягала в тому, що вільна, успішна й заможна Україна загрожувала його владарюванню в бідній, пригніченій і розграбованій Росії.

Путін узявся трактувати не лише давню, а й сучасну історію України. Українську Революцію Гідності 2014 року він називає не інакше як «державним переворотом», патріотичні сили України — «нациками», а єврея Володимира Зеленського — «неофашистом».

Ці самі наративи активно повторювали й наближені до Кремля особи — міністр закордонних справ Сергій Лавров та речниця МЗС Росії Марія Захарова. Остання в серпні 2021 року вступила зі мною в публічну дискусію — після того, як на Deutsche Welle вийшов текст про Зеленського, якого в Москві записали в українського націоналіста (у трактуванні росіян — нациста). Захарова з піною біля рота намагалася переконати росіян у тому, що «київський режим» загрожує не лише українцям, а й Росії. Ірреальність, у яку росіян затягнув Путін, мали підігрівати історіями-небилицями про «неофашистів», які їдять на сніданок немовлят Донбасу та знищують тих, хто говорить російською мовою.

Уже після провалу бліцкригу в Україні Путін і далі наполягав на тому, що росіяни та українці — це один народ. А слова, сказані 3 березня 2022 року на засідання Радбезу Росії, цілком могли б стати епітафією на його могилі: «Я ніколи не відмовлюся від свого переконання, що росіяни та українці — один народ. Навіть, попри те, що частину жителів України залякали, багато хто обдурений нацистською націоналістичною пропагандою, а хтось свідомо пішов шляхом «бандерівців» – інших поплічників нацистів, які в роки Великої Вітчизняної війни воювали на боці Гітлера».

Москві невтямки, чому одинадцять років тому українці змусили Януковича тікати в Росію. Як не розуміють росіяни й того, чому ми намагаємося створити «антиросію». «Ми ж — брати», — щоразу повторює Путін, намагаючись укласти нас у міцні обійми й задушити в них.

Сотні років російські царі, радянські генсеки й російські президенти знищували українців — війнами, голодоморами, в’язницями, розстрілами, забороною української мови. За право жити у вільній країні українці заплатили дуже високу ціну – життям друзів, рідних та близьких. І ніхто в Україні не збирається здаватись Путіну. Цього він і не може збагнути. Так, війна — це страшно. Але ще страшніше бути частиною країни, лідер якої постійно повторює, що тебе (українця) не існує.

Путін хоче, щоб Україна припинила існувати в межах, визначених на момент розпаду Радянського Союзу. Демонтувати українську державність Росія почала ще 2014 року, анексувавши Крим. Потім за підтримки Москви спалахнула війна на Донбасі. Трохи згодом Кремль спробував повернути вплив на політичну еліту України та її інформаційне поле.

Якби Путіна не існувало, його варто було б вигадати. Правда, може, не таким кровожерливим, божевільним, злим та агресивним. Краще за Путіна ніхто не зміг би мобілізувати та згуртувати українців на боротьбу за свободу та незалежність. Ненависть до всього українського затьмарила голову російському президенту. Знищення української держави перетворилося для нього на idea fix. Українофобія перетворилася в Росії на державну ідеологію. Путін прагне «відтиснути» в України не лише землю, а й давню історію, до якої московське царство не мало жодного стосунку.

Україна, яку 2014-го намагався приборкати президент Росії, дуже відрізняється від тієї держави, що існує після 24 лютого 2022-го. У країні з’явилася військова еліта, яка має досвід бойових дій, зміцніло громадянське суспільство, яке зі зброєю готове захищати себе та свою землю, виросло нове покоління українців, які готові боротися за незалежність власної держави. Навряд це покоління щось знатиме про Леніна та «графа Потоцького». Однак воно точно ніколи не забуде, хто такий Путін, і ніколи йому не пробачить загиблих та покалічених на війні рідних, зруйнованих домівок, поневірянь у сусідніх країнах. І все це через те, що одна хвора людина забажала довести, що росіяни та українці — один народ, а Україна — країна, якої ніколи не існувало.