"Дякую, Олесю Терещенко, що робив цей світ розумним, інтелігентним!". У соцмережі прощаються із відомим телеведучим

Христина Стебельська:

Мамо, не плач. Я вернуся весною…
Дякую, Олесь Терещенко, що робив цей світ розумним, інтелігентним. Твоя доброта перемагала все.
Трошки відпочинь.., а ми йдемо далі, забираючи твої нові смисли і змісти.
Нехай Душі твоїй завжди сяє Небесна Зірка.
Минаємося по черзі…… болить!

Вахтанг Кіпіані:

Таким я його запам'ятаю. На робочому місці в ТСН. Ми працювали в парі з Олесь Терещенко кілька років: він вів нічний випуск новин, а я був випусковим. Найважчі для української тележурналістики роки всевладдя темників. Впертий, принциповий, вимогливий до себе та інших, дуже товариський. Українець з Донецька. Здавалося, що хвороба відступила і ти житимеш. Але вчора Олеся не стало. Дякую, що ти був.

Victoria Ptashnyk

R.I.P. Олесь Терещенко

Талановитий та професійний, справжній журналіст, який вміло організовував цікаві дискусії, без популізму та дешевих сенсацій. Завжди професійно, завжди якісно, завжди розуміючи сутність та з глибоким аналізом.

Втрата для журналістики, втрата для України талановитої людини.

Вічна пам‘ять та шана!

Lesya Sergiichuk

Про головне...

Таке буває, коли особливо гостро розумієш, як важливо встигнути розповісти "Про головне"... про те, що любиш, знаєш, вмієш, про те, що цінуєш і як його треба берегти і примножувати. Це так важливо, коли є достойний приклад наслідування для дітей. Коли вони мають змогу поспілкуватися з достойною, інтелігентною, щирою людиною і безперечним професіоналом. Коли ця людина без зарозумілостей розповідає про складні, але такі цікаві і необхідні речі. Здається, Олесь з усієї сили намагався встигнути якомога більше і йому багато вдалось. Шкода, що час невблаганний...міг би більше, багато більше. Але те, що зробив безцінне.

4-Г у гостях на Першому національному (екскурсія "Батьки та їх професії) Дякуємо за незабутні моменти! 

Максим Колос

Грудень 2010го. Початок моєї телевізійної пригоди і перший день на «Про головне».

Готую аналітику для Олесь Терещенко. Нервуюся. Все не можу збагнути, як же дотягнутися до далекої зірки?

Втім, зірка виявляється значно ближче, ніж здавалося. Вже за кілька днів ми рівноправно дискутуємо на тему ефіру, дружньо обговорюємо матеріальне під час обіду у столовці, а духовне – за кавою.

І так понад два роки: «Про головне», спецпроекти, телемарафони, пілот омріяного Олесем історичного проекту, який на жаль так і не побачив світ. 

Щоденне поєднання душевної глибини та легкості і доброзичливості у спілкуванні.

Поза роботою можу згадати про допомогу у важливій особистій справі і сповнену розмовами про вічне спільну поїздку до Троїцького монастиря. Також на пам'ять приходить дивовижна сімейна зустріч у Національному парку Крка під час відпочинку у Хорватії. На жаль, так і не випросив в Олеся нашу спільну фотку.  

Здавалося б, я знав Олеся поза роботою не дуже добре. Але навіть цієї конкентрованої дози позитиву мені вистачить на все життя, аби щодня вчитися у нього майстерності Бути:

Ближче до Бога. Ближче до людей. Ближче до самого себе.

Олесю, царство тобі небесне!