Куди подівся Саакашвілі?

8 травня 2019-го, через тиждень після інавгурації, президент Зеленський повернув Міхеїлу Саакашвілі українське громадянство. Новий президент України був переконаний: його попередник несправедливо повівся із екс-главою Грузії.

Ймовірно, Зеленський хотів, щоб повернення Саакашвілі сприймали як символ відновлення справедливості після епохи «бариги» Порошенка. Міхеїл, якого депортували до Польщі з України із мішком на голові, по поверненні до України почувався справжнім тріумфатором.

У 2015-му, коли Саакашвілі отримав українське громадянство і здобув посаду голови Одеської обласної державної адміністрації, Петро Порошенко співав дифірамби екс-президентові Грузії та їхній багаторічній дружбі. Порошенко і Саакашвілі практично в один і той самий час навчалися на факультеті міжнародних відносин Київського держуніверситету (до слова, той самий факультет лише кількома роками пізніше закінчив і Андрій Єрмак). Петро і Міхеїл виступали на боці Помаранчевої революції, дружили з президентом Віктором Ющенком і навіть стали кумами Віктора Андрійовича. А у 2014-му після Революції гідності під час президентських перегонів Саакашвілі підтримав Порошенка.

Здавалося, що дружбі однокашників не буде кінця. І тим паче, ніхто й подумати б не міг, що Саакашвілі публічно почне клеїти Порошенкові зневажливе слово «барига» і закликатиме українців до повалення свого недавнього друга з президентської посади. А той у відповідь позбавить Міхо паспорта громадянина України та депортує з країни. Але це все-таки сталося. Формальною підставою для позбавлення громадянства стало подання неправдивих даних при отриманні паспорта, зокрема приховування інформації про судимість у Грузії. Рішення відбулося на тлі переходу Саакашвілі в жорстку опозицію до Порошенка.

Запальний характер Саакашвілі, а також його конфлікти практично з усією тодішньою владною верхівкою України дуже швидко перетворили екс-президента Грузії на політичного фріка, який тікає від співробітників Служби безпеки України дахами київських будинків.

Міхеїл Ніколозович публічно звинувачував прем’єр-міністра Арсенія Яценюка у саботажі реформ в країні та втраті 5 мільярдів доларів на створенні різноманітних схем.

Багаторічний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, за версіями Саакашвілі, був одним з тих, хто «кришував» мало не всі можливі «злочинні схеми» в Україні - від корупції на Одеському припортовому заводі до видобутку бурштину на Рівненщині. 14 грудня 2015-го, коли на засіданні "Нацради реформ" між Саакашвілі та Аваковим почалася перепалка у ході якої міністр кинув склянку із водою в тоді ще губернатора Одещини.

Період президентства Порошенка був, очевидно, одним із найскладніших і найдраматичніших у політичній біографії Міхеїла Саакашвілі. Звинувачення екс-президента Грузії в підготовці державного перевороту, посадка в СІЗО, депортація до Польщі. У результаті один із авторів «грузинського дива», з якого Порошенко, схоже, так само, як і Зеленський, хотів зробити весільного генерала українських реформ, змушений був якийсь час відсиджуватися у Європі.

Треба сказати, що наприкінці 2017-го генеральний прокурор Юрій Луценко з трибуни Верховної Ради заявив: Міхеїл Саакашвілі та його соратники на гроші олігарха Сергія Курченка готували в Україні державний переворот. За тодішньою версією Генпрокуратури, протестні акції «Руху нових сил» — партії Саакашвілі — фінансувалися з Росії. Тоді за рішенням суду, щоправда ненадовго, взяли під варту одного із соратників Саакашвілі — Северіона Дангадзе, а сам Міхеїл перейшов у категорію людей, які готували реванш в Україні.

Уже після повернення Саакашвілі українського громадянства Юрій Луценко публічно повторив, що вважав і вважає екс-президента Грузії зрадником України. Щоправда, після прильоту Саакашвілі до Києва співробітники ГПУ жодних дій щодо нього не чинили.

Повернувши собі у 2019-му паспорт із тризубом, Міхеїл вирушив до Одеси, туди, де головував у обласній державній адміністрації ще за часів Порошенка. Там, як очікувалося, він за підтримки Зеленського мав узяти участь у виборах мера в жовтні 2020 року. Однак кадрова катавасія, яка охопила команду Володимира Зеленського взимку 2020-го, змусила його повернутися до Києва.

Відставка Олексія Гончарука із посади прем’єр-міністра України, прихід Денис Шмигаля потребували від «слуг народу» радикальних дій. Однією із них і стало рекрутування Міхеіла Ніколозовича до команди шостого президента.

Утім, кадрова пропозиція обійняти посаду віце-прем’єра з питань економічних реформ, яка начебто була артикульована Саакашвілі навесні 2020-го від імені Зеленського, так і лишилася нереалізованою. Міхеїл кинувся до парламенту, щоб заручитися підтримкою президентської монобільшості, та голосів для його призначення в уряд виявилося недостатньо. Так-так. Той самий Саакашвілі, який на всі лади кляв «баригу» Порошенка і повсякчас демонстрував свою кавказьку гордість, раптом спокійно «проковтнув», що його «прокотили» із віце-прем’єрством. До слова, проти урядування Міхо виступила і Грузія, пригрозивши відкликанням свого посла з Києва.

7 травня 2020-го Володимир Зеленський призначив Міхеїла Саакашвілі головою Вищої координаційної ради Національної ради реформ — консультативно-дорадчого органу, який створили ще за часів Порошенка. Структури, яка нічого не вирішує у державі. Екс-президенту Грузії відвели роль весільного генерала реформ Зеленського. Так, ця посада передбачає великі медійні можливості, але не більше того.

Саакашвілі пообіцяв, що ніколи і нізащо не посвариться із Зеленським. Мовляв, про це мріють тільки їхні недруги. До широкомасштабного вторгнення Україна Зеленського не надто відрізнялася від України Порошенка, проти якої так емоційно виступав Саакашвілі. Там були все ті ж «господарі країни» — олігархи Ігор Коломойський, Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, яких публічно різко критикував екс-президент Грузії. Все та ж система управління державою, побудована на хабарництві й «барижництві», яка так дратувала і дратує Міхеїла Ніколозовича.

Саакашвілі міг би взяти на себе роль тренера-гравця у команді Зеленського. Але йому цього так і не дали зробити.

У серпні 2020 року після кількох невдалих кадрових ротацій на митниці Саакашвілі доволі жорстко їх розкритикував. А 27 серпня оприлюднив відеоролик, у якому оголосив про своє повернення до Грузії після 7 років перебування за її межами. Міхеїл пообіцяв повернутися на Батьківщину після парламентських виборів та очолити уряд від опозиційної партії Грузії «Єдиний національний рух». При цьому він уточнив, що «де б не був, завжди буде вірним сином двох дружніх країн — Грузії і України». У Тбілісі ж нагадали Саакашвілі про кримінальні справи та в’язницю.

Політтехнолог Сергій Гайдай впевнений, що відхід Міхеїла від української політики свідчив лише про одне: він не вірив у силу Зеленського. «Він зробив паузу саме через Зеленського. Це не стільки прихід у грузинську політику, скільки відхід від Зеленського. Він зневірився в тому, що Зеленський дасть йому можливість стати прем’єром, створити команду», — вважає політтехнолог.

Восени 2021 року Саакашвілі нелегально повернувся до Грузії, аби підтримати своїх соратників. Там його і заарештували за старими звинуваченнями. Усі спроби Зеленського вплинути на офіційний Тбілісі для визволення Міхеіла як громадянина України з буцегарні успіху не мали. Саакашвілі і надалі знаходиться у буцегарні.

Саакашвілі твердить, що у березні 22-го росіяни отруїли його у в’язниці. 13 листопада 2025-го екс-президент Грузії публічно звернувся до президента Зеленського із проханням надати йому статус цивільного полоненого у російсько-українській війні.

У Грузії Саакашвілі засудили до понад 12 років позбавлення волі за кількома справами, зокрема розкрадання державних коштів і незаконний перетин кордону. Місяць тому над екс-президентом Грузії та сімома грузинськими опозиціонерами розпочався новий процес за звинуваченнями у закликах до насильницької зміни конституційного ладу і повалення влади. Головне звинувачення – виконання завдань української влади.

Як, коли і чи повернеться Саакашвілі – не відомо. Очевидно, що його майбутнє залежить від того, як завершиться війна Росії проти України. Екс-президент все ще сподівається на повернення на українську землю і свою участь у відбудові і реформуванні України. 

Погодьтеся, було б цікаво, що сьогодні Міхеїл Ніколозович сказав би про наслідки 7-річного президентства Зеленського та якість його команди. Бо запальний грузин Саакашвілі, якого ми знали до 2021-го, певен, не підбирав би слова. Як це свого часу було і з його студентським другом Петром Порошенком.