Артур Ґранц. 10 фактів із життя бізнесмена

Саме він створив в Україні магазини Duty Free, а також став видавцем журналу Forbes Ukraine. Про його історію – особисту та бізнесову – раніше було відомо дуже мало, бо Ґранц не є публічним. У цьому досьє зібрані основні факти із його насиченого на події життя.

Факт перший. Народився у Баку, переїхав до Єревана, вчився у Мінську

Артур Ґранц є громадянином Вірменії, а народився у Баку у 1971 році. Баку його дитинства – інтернаціональне місто. Сім’я жила небагато, але добре – їздили у відпустки, подорожували. Квартира була невеликою, але, як зізнався якось Ґранц, чорна ікра в домі була завжди.

Школу закінчив у 1988-му з п’ятірками з англійської та історії. Закінчилося й мирне життя. Нагірний Карабах оголосив незалежність, потім – різанина в Сумгаїті, введення військ у Баку. Сім’я переїхала до Єревана. Там вступив до Єреванського інституту іноземних мов імені Брюсова. Після першого курсу перевівся до Білоруського державного університету.

Факт другий. На третьому курсі зайнявся бізнесом

Поруч із гуртожитком Ґранца був ринок. Хітом були китайські пуховики. Сусід-поляк привозив товар, і вони разом передавали його на продаж. Торгували також золотими ланцюжками з Вірменії. Артур повністю себе забезпечував, іноді навіть надсилав гроші батькам. 

Після закінчення університету зайнявся імпортом продуктів: возили соняшникову та вершкову олію з Польщі й Аргентини, маргарин із Фінляндії, курячі стегенця з Америки, цукор.

Факт третій. Купив стареньку Audi і перепродав утричі дорожче

Перша поїздка Артура Ґранца за кордон була до друга в Німеччину. Перед від’їздом він побачив у салоні стареньку Audi за 3000 дойчмарок. Купив її батькові. Він покатався на ній рік, вона кілька років стояла біля дому – під снігом і дощем. Потім продали її у три рази дорожче, ніж Ґранц заплатив у Німеччині.

Факт четвертий. На початку 2000-х переїхав до Литви 

Країну для переїзду обирав не з бізнесових міркувань – просто сподобалась атмосфера у Литві. З одного боку – Європа, з іншого – не почувався чужим. Отримав посвідку на проживання, відкрив компанію. Постачав сировину для виробництва цукру великими обсягами, тисячами тонн. Працював з лідерами ринку – Cargill, Sucden. Як великого покупця Ґранца запрошували на великі «цукрові вечері» в Бразилії.

Купив на аукціоні велику ділянку зі старими складами під Вільнюсом. Реконструював їх, отримав ліцензію та відкрив митний склад. Створив логістичний хаб. 

Президент Литви Валдус Адамкус нагородив фірму Ґранца як найдинамічнішу іноземну компанію. 

Факт п’ятий. Перший бізнес в Україні – постачання сировини для цукрових заводів

Законодавство України дозволяло безмитно постачати цукровий сироп. На заводах його випарювали й отримували цукор. Артур Ґранц виготовляв сироп з чистого бразильського цукру. Виробники шоколаду, морозива, цукерок, напоїв купували цукор у компанії Ґранца.

Факт шостий. Розробив проєкт для бізнес-авіації в Україні

В Україні Ґранц познайомився з власником банку «Форум» Леонідом Юрушевим. Запропонував йому побудувати сучасний логістичний комплекс біля Борисполя – за прикладом того, що створив у Литві. На території комплексу мав розміститися виставковий центр із концертними залами.

Також розробили проєкт для бізнес-авіації. Джети – дорогі іграшки для забезпечених українців, але на той час ангарів для них ніхто досі не збудував. 

Весь комплекс мав охоплювати 1 млн кв. м. Ґранц та Юрушев готували його для продажу великому фонду. Заради цього проєкту бізнесмен і переїхав до Києва. Ґранц був керуючим партнером, Юрушев – мажоритарним.

Встигли побудувати 100 000 кв. м, відкрили митний склад. Але настав 2008 рік – банки почали сипатися. Юрушев у підсумку викупив частку Ґранца. 

Факт сьомий. Створив в Україні Duty Free, залучив німецьку компанію 

Коли Ґранц дізнався про будівництво термінала F у Борисполі, загорівся ідеєю зробити там гарний магазин. До України на той час придивлялись брати Хайнеманни – власники компанії Gebr. Heinemann, яка працює з 1879 року. Але їх лякала відсутність нормальних аеропортів. Ґранц показав їм проєкт нового термінала й запропонував створити щось унікальне.

Разом вони організували спільне підприємство, інвестували в добудову термінала й у 2010 році отримали площі в оренду. Зробили проєкт з крутими сучасними магазинами та ресторанами. Ґранц привів туди T.G.I. Fridays, міжнародний бренд Costa Coffee, якого, до речі, досі немає в Україні.

Спочатку Ґранцу належало 65%, а Хайнеманнам – 35%. Коли вони побачили, як розвивається бізнес, то збільшили свою частку до 50%. 

Факт восьмий. Повернув державі вартість будівництва цілого термінала D в Борисполі 

У травні 2012 року у Бориспільському аеропорту відкрили термінал D. На його будівництво Україна взяла в Японії $100 млн. Компанія Ґранца виграли тендер і дуже швидко відкрила магазини Duty Free у новому терміналі. Орендували квадратний метр за ставкою, яка тоді була в ЦУМі – найдорожчому магазині в центрі Києва.

В результаті, до повномасштабного вторгнення, його компанія заплатила аеропорту понад $100 млн. Тобто лише магазинами Duty Free повернули державі вартість будівництва цілого термінала. 

Факт дев’ятий. Повернув Forbes в Україну

Артур Ґранц є мажоритарним власником видавця Forbes в Україні, компанії «УЯВи!». Він повернув цей американський журнал до України після того, як американці забрали ліцензію в «молодого олігарха» часів Януковича Сергія Курченка.

Видавці поставили собі за мету зробити так, щоб голос українського бізнесу став чутним. Восени 2024 року ліцензія на випуск Forbes в Україні була продовжена ще на п’ять років. 

Факт десятий. Живе між Вільнюсом та Ригою

Артур Ґранц є громадянин Вірменії. Станом на 2025 рік мешкає між Вільнюсом і Ригою. Серед іншого – розвиває проєкти у сфері hospitality у країнах Балтії. У Ризькому порту за $100 млн будує завод із виробництва біопалива для літаків.