Персони

23 Грудня 2006
Медведчук Віктор. ДОСЬЕ
Лідер руху "Український вибір"

Віктор Медведчук - один з небагатьох українських політиків, які здатні викликати щодо себе досить суперечливі почуття. В останні кілька років ці почуття - негативні.

Амбіції

Про амбіції Медведчука складають легенди. І особливо - про його бажання стати президентом України.

Хоча сам Віктор Володимирович говорить, що таких намірів у нього немає: “Я чесно і відверто стверджую, що прагнення до найвищої посади в державі і думок про це у мене немає і не може бути. З об'єктивних і суб'єктивних причин” (“Влада і політика, 29 квітня 2000 р.).

Свого часу лідер СДПУ (о) стверджував, що не бачить себе поза Верховною Радою: “... я дуже люблю законодавчу роботу. Це моє. Я - професіонал в цій сфері. Я хотів би працювати в законодавчій гілці влади”(“Українська правда”, 22 листопада 2001 р.). Але доля- “лиходійка” відібрала у Віктора Володимировича улюблене заняття, посадивши його в червні 2002 року в крісло глави президентської адміністрації. Саме на цій посаді глави відбулася “демонізація” Медведчука. Якщо вірити всім чуткам, то тоді Україною під час президентства Кучми керував саме Віктор Володимирович. Він вів кадрову політику в вищих ешелонах влади, входив в змову c Кремлем з приводу зриву президентських виборів 2004 року в Україні і плекав надію на третій термін президента Кучми.

“Дзеркало тижня” стверджує, що Віктор Медведчук за своєю натурою перфекціоніст: “Він любить, щоб все задумане реалізовувалося відповідно до його плану, непередбачені обставини або недисциплінованість підрядчиків, які взялися за впровадження, його дратує” ( “Дзеркало тижня”, 16 березня 2002 р.).

Читайте також: Марченко Оксана. ДОСЬЄ

Перебуваючи в статусі кума Володимира Путіна Медведчук якщо і не бажає бути президентом України, то, принаймні, відчуває себе таким.

Біографія

Народився 7 серпня 1954 року в селищі Почет Красноярського краю, де відбував заслання його батько.

В середині 60-х сім'я Медведчуків переїхала до України. Після невдалої спроби вступити в 1971 році в Вищу школу міліції (причиною чого, як стверджує Дмитро Чобіт у своїй книзі “Нарцис”, стало минуле батька) Віктор Володимирович пішов працювати сортувальником на Київський залізничний поштамт. Трудовий стаж і позаштатна робота в міліції допомогли Віктору Медведчуку в 1972 році вступити на юридичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка.

Правда, під час навчання з Віктором Володимировичем сталася одна неприємна історія (див. - “Компромат”). Однак це не завадило йому в 1978 році закінчити вуз і почати адвокатську практику в юридичній консультації Шевченківського району Київської міської колегії адвокатів, яку з часом він і очолив.

У 1990 році Віктор Медведчук був обраний президентом Спілки адвокатів України. Після - заснував Міжнародну адвокатську компанію “Бі. Ай. Ем”.

З 1997 року - народний депутат, а з 1998 року - заступник голови Верховної Ради України і голова СДПУ (о).


Віктор Медведчук, Віктор Янукович і Леонід Кучма


Нестор Шуфрич, Віктор Медведчук і Леонід Кучма

У лютому 2000 року Віктор Медведчук був одним з ініціаторів проведення в парламенті так званої “оксамитової революції”. Після неї йому дісталося крісло першого віце-спікера. Цієї посади Віктора Володимировича позбавили через півтора року - 13 грудня 2001 року. Одні вважали, що це - помста за відставку з прем'єрської посади Віктора Ющенка, інші - за “проштовхування” через парламент Земельного кодексу. Як би там було, але в лютому 2002 року журналіст Дмитро Пономарчук оприлюднив аудіозапис розмови, під час якого голоси, схожі на голоси київського мера Олександра Омельченка і лідера “Нашої України” Віктора Ющенка жваво обговорювали план відставки Віктора Медведчука з посади першого віце-спікера.

Восени 2001 року за ініціативи лідера СДПУ (о) була створена громадська організація “Комітет - 2005”, основне завдання якої було - попередити прогнозовану кризу в державі.

На парламентських виборах 2002 року СДПУ (о) отримала підтримку 6,2% виборців.

12 червня 2002 року Віктор Медведчук був призначений главою президентської адміністрації.

Влітку 2003 року в політичних кулуарах ходили чутки про можливу відставку Віктора Володимировича, йому навіть пророкували посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони. Однак Медведчук залишився при своїй посаді.

На питання, чому у нього так багато опонентів, Віктор Медведчук відповів: “Тому що я багато працюю і ставлю перед собою серйозні завдання і цілі” (“Кореспондент”, 5 червня 2004 р.).

Після закінчення терміну каденції президента Кучми Медведчук пішов у відставку.

У 2006 році очолювана Віктором Володимировичем СДПУ (о) на парламентських виборах йшла в складі опозиційного блоку “Не так!”. Цей проект отримав підтримку трохи більше одного відсотка українців.

У серпні 2006 року ходили чутки про можливе призначення Медведчука суддею Конституційного суду України. Тоді лідер есдеків спростував ці чутки: “Медведчук ніколи і ні в кого посади не випрошував, в тому числі і у Януковича. Мені, повірте, доводилося відмовлятися від дуже серйозних пропозицій, але просити за себе я просто не вмію. І я впевнений, що ніколи не навчуся це робити” (“Кореспондент”, 23 серпня 2006 р.).

У той же час ходили чутки про те, що нібито Юлія Тимошенко пропонувала Віктору Ющенку призначити Віктора Медведчука Генеральним прокурором України.

У липні 2007 року Медведчук залишив посаду голови СДПУ (о).

У 2007 році в рейтингу журналу “Фокус” “200 найвпливовіших українців” Віктор Медведчук посів 48-е місце.

У квітні 2008 року лідер СПУ Олександр Мороз повідомив, що, за його даними, Віктора Медведчука нібито запросили працювати в Адміністрацію Президента Росії. Але далі чуток справа не пішла.

У травні 2008 року президент Ющенко заявив, що Віктор Медведчук разом з командою Юлії Тимошенко підготували проект нової Конституції. “Сьогодні історія нагадує історію 2004 року, коли лідер однієї з провідних партій України - лідер уряду з Медведчуком і певною компанією, яка готувала зміни 2004 року, сьогодні фактично написали нову Конституцію”. - заявив президент (proUA, 16 травня 2008 р.).

У 2013-2014 роках під час Євромайдану і Революції гідності чітко дотримувався проросійських позицій.


Віктор Медведчук з кумом Володимиром Путіним

17 березня 2014 року США ввели персональні санкції проти осіб, які загрожують миру, безпеки, стабільності, суверенітету і територіальної цілісності України, і за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. У цьому списку осіб знаходиться і Віктор Медведчук.

Він звинувачується урядом США в наданні суттєвої фінансової, матеріальної та технологічної підтримки Януковичу, і в тому, що він є одним з лідерів організації “Український вибір”, члени якої займаються діями або політикою, які підривають демократичні процеси або установи в Україні та загрожують миру, безпеки, стабільності, суверенітету і територіальної цілісності України.

З 20 грудня 2014 року Медведчук займається питанням обміну заручниками, захопленими російсько-терористичними військами, з полоненими терористами, затриманими українськими військовими. За розпорядженням керівництва СБУ Медведчука призначений спецпредставником для переговорів щодо врегулювання ситуації в зоні АТО в Мінську.

У липні 2018 року Віктор Медведчук вступив в партію Вадима Рабиновича “За життя”.

Читайте також: Корчинський: Медведчука треба було або посадити, або застрелити


Погляди

Віктор Медведчук за:

законодавче закріплення статусу опозиції, її прав;

зниження ставки податку на додану вартість до 15%;

єдину помісну церкву;

інтеграцію в Європу;

інтеграцію в рамках ЄЕП;

часткову демонополізацію житлово-комунальної сфери системи;

створення лівоцентристської коаліції.

Віктор Медведчук проти:

двопалатного парламенту;

опозиціонерів у владі;

вступу України до НАТО.

Гурман

Як зізнається Віктор Медведчук, він не любить вишуканих страв, а вважає за краще звичайну їжу. Наприклад, смажену картоплю і яйця з салом. “Я нерідко беру шматок ковбаси, яка за смаком нагадує колишню одеську ковбасу, шматок батона - і мені цього достатньо, тим більше, що згадую за цією трапезою свою молодість”, - зізнався Медведчук (з книги “Парламент 2002: час вибору”).

Улюблений напій: лимонад виробництва заводу “Оболонь”.

Жінки

Тут було б достатньо однієї згадки про дружину Віктора Медведчука - телеведучу Оксану Марченко. Втім, лідер СДПУ (о) і раніше був не позбавлений жіночої уваги. Як стверджує Дмитро Чобіт, перша дружина Віктора Володимировича - його однокурсниця Марина Лебедєва, дочка відомого київського адвоката Володимира Лебедєва.

Від другого шлюбу у Віктора Володимировича донька - Ірина (1982 р.н..), яка зараз живе і вчиться в Швейцарії. Але, як каже сам Медведчук, кожну відпустку він зустрічається із дочкою.

29 жовтня 2005 року Ірина вийшла заміж за кандидата математичних наук, випускника МДУ Андрія Рюміна.

Ідеал

“Ідеалу людини у мене немає, думаю, що ідеал людини - це таке напрацювання, яке десь за горизонтом і воно нереальне”, - говорить Медведчук (“Парламент 2002: час вибору”).

Життєве кредо Віктора Медведчука: “Все, чого я досягнув, я досягнув сам; все, чого я не досягнув, я також не досягнув сам”.

Компромат

Кримінальна справа

25 квітня 1974 року Віктор Медведчук і два його товариша по ДНД були засуджені за статтею 102 Кримінального кодексу УРСР - за нанесення тілесних ушкоджень неповнолітньому. Одним з перших, хто публічно розповів про кримінальне минуле Медведчука, був В'ячеслав Піховшек. У 1997 році він виступив в ролі громадського “адвоката” лідера СДПУ (о), описавши події так: “У 1973-му В. Медведчук командував оперзагоном ДНД юридичного факультету Київського університету і Ленінського району м.Києва. Під час одного з рейдів ним і його товаришами був затриманий за вчинення правопорушення громадянин - студент іншого київського вузу, який був напідпитку, про що і було складено відповідний протокол, який направили за місцем навчання громадянина для вжиття заходів - по “традиції”, з виключенням з комсомолу і, відповідно, з вузу. Юні “оперативники” не знали, що у затриманого дуже впливові родичі, і незабаром отримали “контрудар” - “зустрічну” кримінальну справу. І все за звичайною схемою - слідство, суд. Далі відбувається дослідування і справа “закривається через відсутність складу злочину” ... Генеральним прокурором СРСР” (“Дзеркало тижня”, 22 листопада 1997 р.). Ви можете собі уявити, що ніхто, крім Генерального прокурора Радянського Союзу, не міг розібратися в справі київських студентів?

Автор книжки “Нарцис” Дмитро Чобіт стверджує, що Віктор Медведчук і його товариші по ДНД були засуджені за побиття неповнолітнього Андрія Кричака. Втім, 19 листопада 1974 року справу було закрито. Але, як підкреслює Дмитро Чобіт, не через відсутність складу злочину, а “в зв'язку з недоцільністю” подальшого перебування Віктора Медведчука у в'язниці.

7 квітня 2004 року Печерський районний суд міста Києва задовольнив позов Віктора Медведчука до Дмитра Чобота і підтвердив, що кримінальну справу у справі Медведчука було закрито все-таки через відсутність складу злочину.

Адвокат Василя Стуса і Юрія Литвина

Віктор Медведчук був адвокатом відомих українських правозахисників - Юрія Литвина і Василя Стуса. Як свідчить один з очевидців процесу над Стусом - Євген Сверстюк, Віктор Володимирович зробив все, щоб посадити за грати відомого поета. Віктор Медведчук відкидає ці звинувачення: “Якщо хтось думає, що я міг врятувати Василя Стуса, то він або брехун, або ніколи не жив у Радянському Союзі і не знає, що це таке. Рішення за такими справами приймалися не в суді, а в партійних інстанціях і КДБ. Суд лише офіційно затверджував оголошений вирок” (Офіційний інтернет-сайт Віктора Медведчука).

У серпні 2018 року вибухнув скандал через те, що епізод суду над Василем Стусом, в якому був і Медведчук, не увійшов до фільму “Стус”. Після того, як історія набула публічного звучання, творці кінострічки пообіцяли повернути Медведчука в фільм.

КДБ

В опублікованих записах колишнього майора держбезпеки Миколи Мельниченка тодішній голова СБУ Леонід Деркач стверджував: Віктор Медведчук тривалий час був агентом КДБ і мав прізвисько “Соколовський”. Сам Віктор Володимирович це спростовує: “Ви знаєте, це повний абсурд, який нічого більшого, ніж сміх, у мене не викликає” (“Українська служба Бі-Бі-Сі”, 4 жовтня 2002 р.).

Про можливу причетність Віктора Медведчука до КДБ згадує і Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи “Права людини”: “18 березня цього року один похилий чоловік стверджував, що він працював в КДБ, і Медведчук був його агентом. Це може бути правдою, як може бути правдою і те, що цей чоловік спеціально збрехав, щоб оббрехати свого ворога” (“Права людини”, № 25, 1-15 вересня 2000 р.).

Майор Мельниченко

Відомий політолог Тарас Кузьо припускає, що Віктор Медведчук був причетний до опального майора: “Існує підозра, що саме СДПУ (о) стоїть за майором держбезпеки Миколою Мельниченком, чиї плівки з підслуханими розмовами в кабінеті Кучми привели до скандалу “кучмагейту”. Ходять чутки, що в середині 2000 року СДПУ (о) запропонувала Кучмі передати владу Медведчуку, саме так, як вчинив президент Росії Борис Єльцин щодо Володимира Путіна. Кучма відмовився” (“Українська правда”, 17 грудня 2001 р.).

Ці припущення Віктор Медведчук не коментував.

19 жовтня 2004 року Микола Мельниченко заявив, що володіє записами розмов, зробленими в сауні Віктора Медведчука. Він пообіцяв зробити їх надбанням гласності і пояснити, що його пов'язувало з Віктором Медведчуком і Григорієм Суркісом.

Прізвище

В опублікованих розшифровках Миколи Мельниченка тодішній голова СБУ Леонід Деркач у розмові з Леонідом Кучмою, датованому 29 травня 2000 року, висловлює припущення, що Медведчук - це несправжня прізвище Віктора Володимировича: «Деркач: Тепер там пішла така чутка: Усі шукають справжнє прізвище Медведчука.

Кучма: Да?

Деркач: Да. Ну, я так чув, я не перевіряв, - що він разом з дружиною і з братом (одне слово нерозбірливо) взяв прізвище Медведчук. А взагалі його прізвище не Медведчук, а Фендрах або Швендрах. Ну, я розберуся потім: якщо це чутки, то це чутки, а якщо це так, то ...” (мовою оригіналу з сайту “П'ятий елемент” - www.5element.net).

Чи вдалося Леоніду Васильовичу встановити істину, історія замовчує.

Сам Віктор Медведчук в інтерв'ю “Українській службі Бі-Бі-Сі” 4 жовтня 2002 року досить іронічно відгукнувся про інформацію, яку Леонід Деркач подавав Леоніду Даниловичу, називаючи це “втюхуванням” президенту.

Справа Костянтина Григоришина

Російський бізнесмен Костянтин Григоришин, який раніше контролював частину українських обленерго, заявив, що Віктор Медведчук і його соратник - Григорій Суркіс погрожували йому вбивством. Мета - заволодіти його бізнесом. За словами Костянтина Григоришина, який восени 2002 року був заарештований і кинутий до в'язниці, лідери СДПУ (о) погрожували вивезти його в ліс і “поховати заживо”.

Віктор Медведчук відкинув звинувачення Костянтина Григоришина. Разом з тим, 19 грудня 2003 року впливова The New York Times розмістила на одній зі своїх сторінок історію переслідування російського бізнесмена Віктором Медведчуком і Григорієм Суркісом. Цей матеріал, підписаний “Друзі України”, з'явився на правах реклами. Кому потрібен був цей “чорний” PR вартістю в $ 50 тис., достеменно невідомо.

Брат-3

Журналісти газети “Україна молода” знайшли в Одеській області ще одного рідного брата Віктора Медведчука по матері - Володимира Гулька. Старшого за Віктора Володимировича, він опинився на межі жебрацтва. За словами Володимира Гулько, стосунки зі своїми братами - Віктором і Сергієм обірвалися в 1980 році - після смерті матері. Причина - суперечка щодо спадщини. До цього часу, як стверджує Володимир Гулько, брати спілкувалися з ним. “Вітя був хорошим хлопчиком, ніжним. Коли був маленьким, я багато про нього дбав. Вже студентом Віктор приходив до мене в ресторан “Київ”. Кажу, їсти хочеш? - Хочу. Годував його. “Грошей немає? На тобі кілька рублів”, - згадує старший брат Медведчуків (“Україна молода”, 19 червня 2003 р.). Тепер же і Сергій, і Віктор, за словами Володимира, який важко хворий, відмовляються допомогти йому.

Лідер СДПУ (о) в своїх публічних виступах жодного разу не обмовився про старшого брата.

Фальсифікація виборів

Під час президентських виборів 2004 року соратники Віктора Ющенка звинувачували Медведчука у фальсифікації виборів. У тому, що нібито саме Віктор Володимирович поставив в адміністрації президента транзитний сервер, завдяки якому команда Януковича змінювала підсумки голосування 31 жовтня 2004 року. Втім, вина Медведчука так і не була доведена.

Незаконна приватизація

У лютому 2006 року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що Віктор Медведчук фігурує в кримінальних справах, зокрема про незаконну приватизацію. “Ця людина проходить по справах про багатьох незаконних діях, зокрема про незаконну приватизацію”, - сказав Луценко (радіо “Свобода”, 2 лютого 2006 р.).

Але це справа так нічим і не закінчилася.

“Вавилон”

19 травня 2008 року т.в.о. голови СБУ Валентин Наливайченко заявив, що Службою безпеки задокументовано випадки підкупу виборців і розкрита схема підкупу виборців під назвою “Вавилон”, яка є розробкою російських політтехнологів. За словами Наливайченка, Служба безпеки перевіряє причетність Віктора Медведчука до замовлення у російських політтехнологів системи “Вавилон”.

Віктор Володимирович подав до Шевченківського районного суду Києва заяву з проханням визнати недостовірною і непідтвердженою інформацію, озвучену керівником СБУ.

4 грудня 2008 року суд визнав інформацію, поширену Наливайченко, недостовірною.

Переговори з “ЛНР” і “ДНР”

З травня 2014 року Віктор Медведчук і Нестор Шуфрич вели переговори з представниками терористичних організацій “ЛНР” і “ДНР” про припинення ними військових дій на Донбасі. В результаті вдалося досягти угоди про “початок діалогу” між тристороннього контактною групою (до якої входять представники ОБСЄ, України та Росії) і “ДНР” з “ЛНР”.

Монополізація ринку газу

У лютому 2017 року журналісти телепрограми “Схеми” виявили, що підконтрольна Петру Порошенко Служба безпеки України заблокувала роботу 16-м традиційним компаніям-імпортерам скрапленого газу в Україну під виглядом причетності до терористичних організацій на Сході України. Замість цього на ринок увійшли чотири нові компанії “Глуск Україна”, “Креатив Трейдинг”, Wexler Global LP (Великобританія) і Gikka Limited (Британські Віргінських острова), які пов'язані з Віктором Медведчуком.

Антиукраїнська діяльність

18 липня 2017 року Віктор Медведчук в Криму таємно зустрічався з президентом Росії Володимиром Путіним і обговорював питання, зміст яких недоступний широкому загалу України.

У березні 2018 афілійовані до нього особи були затримані у справі “Рубана - Савченко”. І Володимира Рубана, і Надію Савченко, яких звинувачують в спробі державного перевороту. пов'язують з Віктором Медведчуком.

Матеріальне становище

У 2011 році журнал “Фокус” оцінив стан Віктора Медведчука в $ 234, 5 млн. (№ 69 в рейтингу 200 багатіїв України).

У 2003 році, за словами Віктора Медведчука, він задекларував доходи в розмірі 3 млн. грн. За даними польського тижневика Wprost, в 2002 році він входив до трійки найбагатших людей України - його доходи були оцінені в $ 800 млн.

У 2003 році газета оцінила капітал глави адміністрації українського президента в $ 600 млн. Сам Віктор Володимирович не приховує, що він - людина заможна. “Так, я багатий, про що свідчать декларації, за якими я плачу податки. Причому декларую свої доходи, починаючи з 1993 року, чим пишаюся” (“Парламент 2002: час вибору”).

Медведчук стверджує, що свою підприємницьку діяльність почав з адвокатського бізнесу на початку 90-х. “Мій бізнес можна перевірити, починаючи з 1992 року ... Я створював дуже багато структур, де отримував як оплату не тільки гонорари за створення і юридичний супровід, а й акції багатьох підприємств. Це - Український кредитний банк, це - об'єднання “Славутич”, багато інших структур”  (“Українська правда”, 23 листопада 2001 р.). За його словами, ці компанії брали кредити в іноземних банках і використовували їх в двох напрямках - на закупівлю і переробку нафтопродуктів і сільгоспвиробництво. Про траст “Омета-ХХІ століття”, який, як стверджує Дмитро Чобіт, “нагрів” багатьох довірливих громадян, Віктор Медведчук не любить згадувати.

Сьогодні, за словами Віктора Володимировича, він не має жодного стосунку до підприємницької діяльності. Має будинок і банківські рахунки. Раніше, правда, говорив і про нерухомість на Кіпрі. Його прибуток - дивіденди від банківських вкладів.

Віктор Медведчук каже, що, заповнюючи мільйонні декларації, він поводиться як чесна людина. “У моєму житті немає якоїсь демонстративності. Я нікого не провокую, не займаюся епатуванням. Просто живу. Але я впевнений в тому, що доходи кожного політика, кожного державного чиновника мають бути прозорими”  (The Ukrainian, N 2, 2003 р.)

Наука

Доктор юридичних наук. Член-кореспондент Академії економічних наук, академік Слов'янської академії наук.

Кандидатська дисертація - “Конституційний процес в Україні: організація державної влади і місцевого самоврядування”.

Докторська дисертація - “Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення”.

Оточення

Ігор і Григорій Суркіси, Валентин Згурський, Леонід Кравчук, Нестор Шуфрич.

Брат Віктора Медведчука - Сергій, в минулому - керівник Львівської податкової адміністрації і перший заступник голови ДПАУ, на дострокових виборах до Київради в 2008 році балотувався за списком СДПУ (о).

Регалії

Президент Спілки адвокатів.

Заслужений юрист України, повний кавалер ордена “За заслуги”.

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

У 1996, 1997, 1998 роках - лауреат акції “Людина року” в номінації “Юрист року”, в 1999 році - “Політик року”.

За версією тижневика “Кореспондент”, в 2003 році визнаний “Людиною року”.

До вересня 2005 року був полковником запасу. Після - міністр оборони Анатолій Гриценко розжалував його до капітана.

Сім’я

18 липня 2003 року Віктор Медведчук одружився на ведучі телеканалу УТ-1 Оксані Марченко. За їхнім романом протягом декількох років спостерігав весь політичний бомонд. Віктор Володимирович старший за свою третю дружину на 20 років. У Оксани це - другий шлюб. Від першого чоловіка - Юрія Коржа, у неї є син Богдан.

20 травня 2004 року у Віктора Медведчука і Оксани Марченко народилася донька Дарина. Її хрестили тодішній прем'єр-міністр Росії Володимир Путін і дружина Дмитра Медведєва - Світлана Медведєва.

Володимир Путін в гостях у Марченко і Медведчука на дачі у Криму, 2012 р.

Взагалі ж в сімейних стосунках Віктор Володимирович вважає себе людиною “порядною і сумлінною” (“Факти”, 28 квітня 2000 р.).

Віктор Медведчук з донькою Дариною та сином Богданом. Фото із Facebook Оксани Марченко

Рідний брат Віктора Медведчука - Сергій

Тимошенко

Під час перебування Юлії Тимошенко в опозиції, а Віктора Медведчука у владі, вони не один раз схрещували свої словесні списи.

 


Віктор Медведчук і Юлія Тимошенко у студії Радіо "Свобода", Київ, січень 2002 року

 

Уже після того, як ролі помінялися, Віктор Володимирович заявив, що, потрапивши до складу журі конкурсу “Міс / місіс української політики”, він віддав би перевагу Юлії Тимошенко.

Медведчук називає Юлію Володимирівну “талановитим політиком”.

Читайте також: Тимошенко Юлія. ДОСЬЄ


У вересні 2005 року Віктор Медведчук заявив, що не виключає можливість об'єднання його партії з блоком Юлії Тимошенко, але хоче переконатися в тому, що її плани збігаються з планами СДПУ (о). Правда, ці слова були спростовані партійними соратниками Віктора Володимировича.

Марнославство

Краще, ніж Леонід Данилович, про пихатість Віктора Медведчука навряд чи хтось скаже: “У Віктора - наче ж розумна людина, б ..., - а на це, б ... не вистачає ... Якась манія, б ... Уже навіть політбюро, а він як Леонід Ілліч Брежнєв. Такий орган високий ...” (мовою оригіналу, сайт “П'ятий елемент” - www.5element.net).

Хобі

Любить футбол. “Тягає залізо” і стверджує, що це - найкращи тонізуючий засіб. “Це вже далеко не хобі, це складова частина мого життя”, - каже Віктор Володимирович (“Парламент 2002: час вибору”).

Кандидат в майстри спорту зі спринту.

Відпочиває на Кіпрі і в Монте-Карло.

Віддає перевагу одягу італійського модельєра Бріоні.

Цінності

Віктор Медведчук каже, що цінує в людях дві якості: порядність і професіоналізм. “Ось якщо людина порядна і до цього ще додається ідеальна підготовка в тій чи іншій сфері, він фахівець своєї справи - для мене цей визначальні критерії, які повністю диктують ставлення до цієї людини. Я поважаю ці якості” (“Парламент 2002: вибору”).

Правда, в іншій інтерпретації Віктор Володимирович разом із професіоналізмом цінує іншу якість: “Особисто для мене в людині завжди були важливі дві риси, які я визнаю в тих, з ким міг би зв'язати свою долю і домагатися професійних політичних результатів. Перше - це професіоналізм, друге - бійцівські якості” (“Українська правда”, 22 листопада 2002 р.).

Перше слово дорожче другого? Або навпаки?

Людина команди

Віктор Медведчук любить розповідати журналістам історію про те, як в дитинстві під Красноярськом він разом зі своїми товаришами загубився в лісі, але зумів там вижити тільки завдяки взаєморозумінню. Саме тоді, за твердженням Віктора Володимировича, він зрозумів, що таке команда. “Це відчуття команди з дитячого віку, напевно, пройшло зі мною по всьому життю, і далі я вже підсвідомо відчував, що будь-яку справу треба робити командою” (“Парламент 2002: час вибору”).

До своєї команди - колишніх партнерів по бізнесу, так званої “великої сімки”, - Григорія та Ігоря Суркісів, Валентина Згурського, Юрія Ляха, Богдана Губського і Юрія Карпенка Медведчук ставиться із повагою. “Я відповідаю за своїх партнерів, їхні дії були легальними і відповідали нормам закону. Може, це невигідно для мене, вони бізнесмени, а я зараз займаюся політикою, але все одно я говорю: якщо щодо них щось буде - я відповідаю, я несу відповідальність”, - патетично говорить Віктор Володимирович (“Українська правда”, 23 листопада 2001 р.).

Ющенко

Про неприязнь між Віктором Володимировичем і Віктором Андрійовичем всім добре відомо. Першому приписують ініціювання в квітні 2000 року відставки прем'єр-міністра Ющенка, другому - усунення з посади першого віце-спікера парламенту Медведчука. Нинішній президент навіть якось розповів, як лідер СДПУ (о) напередодні його відставки шантажував якимись папками, які лежали в сейфі. Останнє Віктор Володимирович відкидає і вважає, що у 2000 році вчинив чесно щодо свого тезки: “Мені, наприклад, не зовсім зрозуміла реакція того ж Віктора Андрійовича, коли я його за три місяці до відставки попереджав - або він буде співпрацювати з парламентом, або парламент відправить його у відставку. Але йому це не сподобалося. Мовляв, якийсь ультиматум. Навпаки, треба було зняти трубку і сказати: Віктор Володимирович, спасибі за попередження, я подумаю, послати тебе чи скористатися твоїм порадою. Чому ніхто не помітив, що я вчинив чесно?” (“Українська правда”, 22 листопада 2002 р.)

До речі, в червні 2000 року Віктор Медведчук пропонував прем'єру Ющенку навіть вступити в СДПУ (о): “Боюся, що якщо Віктор Андрійович, сказавши “а”, не скаже “б”, тобто не напише заяву про вступ до лав нашої партії, його декларації не матимуть практичного змісту ... Це не жарти”  (“Київський телеграф”, 19 червня 2000 р.).

Віктор Медведчук так часто публічно повторював про свою лояльність до Віктора Ющенка, що в це просто неможливо було не вірити. подивіться:

“Хіба Ющенко - ворог Медведчука?”, “... я ніколи не вважав Ющенко своїм ворогом” ( “Українська правда”, 22 листопада 2002 р.).

“... з боку Медведчука немає ніяких амбіцій щодо Ющенко, і ви бачите, що жодного висловлювання категоричного у відповідь на ті, які звучать, з нашого боку не прозвучало, оскільки я, перш за все, поважаю себе” (“Українська служба Бі-Бі-Сі”, 4 жовтня 2002 р.).

“Якби я був третьою особою, то відповів так: Ющенко у своїй діяльності віддає помітну данину популізму, а Медведчук - звичайний політик, якого завжди цікавить тільки суть справи. Це бачать як друзі, так і недруги. Звідси - репутація антагоністів” (“Кореспондент”, 5 червня 2004 р.).

До слова, в липні 2003 року представник фракції Блоку Юлії Тимошенко - Валентин Зубов оприлюднив аналітичну записку, в якій йшлося про змову трьох українських політиків: Віктора Ющенка, Віктора Медведчука і Георгія Кірпи. Втім, ця інформація була схожа, швидше, на провокацію, оскільки не була документально підтверджена.

Влітку 2004 року Віктор Медведчук категорично заявив, що Віктор Ющенко ніколи не стане президентом України. Втім, Віктора Володимирович помилився. Хоча і каже: Віктор Андрійович не став президентом ВСІЄЇ України.

Я

“Я себе вважаю людиною порядною і сумлінною”.

(“Факти”, 28 квітня 2000 р.).

“Я вважаю себе нормальною людиною. Сьогодні я займаюся лише політикою. Завтра, якщо припиню займатися політикою, буду займатися своєю професією. Я - професіонал, я ніколи не пропаду”.

“Я - адвокат за характером”.

“Я можу людині довіряти чи не довіряти, але професійна етика говорить, що ти людину повинен захищати”.

“Я все-таки думаю, що я заслужив кращого ставлення”.

(“Українська правда”, 23 листопада 2001 р.).

“Я ніколи не тримався за посади і підтверджую це моїм сьогоднішньою заявою ... Ви знаєте, як я працював, і можете дати оцінку моєї безпосередньої діяльності”.

(“Київський телеграф”, 19 грудня 2001 р.).

“Я і та команда, в якій я працюю, представники і керівництво нашої партії - всі є прагматиками і реалістами”.

“Я керуюся принципом юриста - це принцип юриста: поважати думку інших”.

“Я прагматик і реаліст”.

“Я завжди був і буду коректним щодо своїх опонентів”.

“Я графином ніколи не кидався”.

“Я азартно коректована людина”.

“Я православний, хрестили мене недавно - в 42 роки, так що це, самі розумієте, був серйозний крок”.

(“Парламент 2002: час вибору”).

“Я думаю, що суспільство переконалося, що далі розмов представники “Нашої України” не пішли»”.

“Я вважаю, що я - на своєму місці, і роблю справу якісно і ефективно”.

“Я буду захищатися”.

“Я хочу сказати, що я не зупинюся, я буду йти тільки вперед, і так буде завжди”.

“Я до бруду звик, я - людина сильна”.

“Я хочу сказати, що адміністрація президента і глава адміністрації, тобто я, не впливаємо на створення парламентської більшості”.

(“Українська служба Бі-Бі-Сі”, 4 жовтня 2002 р.).

“Я хотів, щоб, якщо Медведчук чогось досяг у житті, домігся сам”.

“Я не вважаю, що для сучасного українського політика важлива якась підтримка, російська або західна, в особі американців”.

(“Українська правда”, 22 листопада 2002 р.).

“Я посміхаюся, коли мене називають “олігархом”. Це навіть нецікаво. Зрештою, я не проти. Нехай називають, якщо це комусь подобається”.

(Офіційний інтернет-сайт Віктора Медведчука).

“Я з такої родини, де довго живуть: дід помер в 87 років”.

“Я не думаю, що президент в будь-якій країні, - то чи в Росії, чи в Україні, повинен називати свого, як Ви говорите, наступника. Обирати наступника має народ”.

“Я не згоден з тим, що Україна виглядає монстром на міжнародній арені”.

“Я такий, який я є, і хотів би, щоб мене сприймали реально”.

(The Ukrainian, N 2, 2003 р.).

“Я впевнений, що ми разом зможемо висунути єдиного кандидата від політичних партій центру”.

(“Українська правда”, 28 березня 2003 р.).

“Я високо ціную внутрішню і зовнішню політику президента Леоніда Кучми. Я працюю на цю політику”.

“Я терпіти не можу варення”.

(“Кореспондент”, 5 червня 2004 р.).

“Я був і залишаюся законослухняним громадянином».

(“ЛІГАБізнесІнформ”, 26 січня 2005 р.).

“Я можу твердо заявити, що сьогодні нова влада чинить тиск на СДПУ (о), більш того, вона почала політичні репресії як проти партії, так і проти прихильників Януковича”.

“Я думаю, що настане час, коли не тільки я, але і ви, будемо згадувати про ту влади (Леоніда Кучми. - С.Р.) як про режим істинної демократії”.

(“Новий регіон”, 14 березня 2005 р.).

“Я сьогодні вже нічому не здивуюся, навіть якщо дізнаюся зі ЗМІ, що мене оголосили в розшук”.

(“Версії”, 1 червня 2005 р.).

“Я особисто, Віктор Медведчук, ні на кого не тиснув з приводу виборів-2004, в тому числі на членів ЦВК”.

(“Главред”, 10 червня 2005 р.).

“Я не очікував, наприклад, що нова влада виявиться настільки поганим кадровиком. Не думав я також, що верхівка Майдану виявиться до такої міри брехливою і лицемірною”.

(“Фраза”, 8 вересня 2005 р.).

“Я був би дуже вдячний, якби Порошенко відверто поділився, як він організовував політичні репресії проти членів СДПУ (о), як незаконно порушувалися десятки кримінальних справ проти представників опозиції і, в першу чергу, проти членів нашої партії, як йшов грубий тиск на суддів, які виносили, що йдуть врозріз із законом рішення. Чи, хоча б, розповів про те, яку долю він, Порошенко, разом зі своїм іноземним партнером по бізнесу Григоришиним підготували футбольному клубу “Динамо” (Київ)”.

(“Завтра”, 3 жовтня 2005 р.).

“Я вірив в перемогу Януковича весь час з того моменту, коли партія підтримала його в кандидати в президенти”.

(“ЛІГАБізнесІнформ”, 25 листопада 2005 р.).

“Я б порадив Віктору Андрійовичу навчитися не тільки думати по-українськи, але і працювати по-українськи, на благо України. Тому що коли президент збирається міняти Конституцію лише на підставі рекомендацій із-за кордону - це ганьба для країни”.

(“ЛІГАБізнесІнформ”, 24 січня 2006 р.).

“Я прекрасно розумів, що ті, хто, починаючи з 2000 року, розгорнули боротьбу з Леонідом Кучмою, боролися не за демократію, а за владу. Те, що ці сили виступають проти політреформи, яка перерозподілила повноваження гілок влади, значно урізавши президентські можливості, доводить, що їх метою було отримання абсолютної влади”.

(From-UA, 23 березня 2006 р.).

“Я і зараз глибоко переконаний, що лідер партії, яка зазнала поразки на парламентських виборах, зобов'язаний поступитися дорогою іншим. У демократичному суспільстві, як ви знаєте, це є нормальною практикою”.

(“Фраза”, 27 липня 2007 р.).

Сергій Руденко

Нові досьє

Насіров Роман. 10 фактів із життя

Прокопчук Олександр. 10 фактів із життя

Продан Мирослав. 10 фактів із життя

Гандзюк Катерина. 10 фактів із життя

Карижський Максим. ДОСЬЄ

Вакарчук: "Я готовий принести в жертву творчість"

Остап'юк Юрій. ДОСЬЄ

Маринович Ярослав. ДОСЬЄ

Довбенко Андрій. ДОСЬЄ

Поплавська Марина. 10 фактів із життя

Реклама

Партнери